Постанова № 23579603, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7528/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 01.03.2011 року №0001062308, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 01.03.2011 року №0001062308. Свої позовні вимоги мотивує тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі необгрунтованих та документально непідтверджених висновків акту виїзної позапланової перевірки зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 65 089,00 грн. За посиланням позивача, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість постачальника товару/послуг у період після здійснення операції з поставки та виписки податкової накладної не є підставою для невизнання податкового кредиту у отримувача таких товарів/послуг на підставі таких належно оформлених податкових накладних. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва від 01.03.2011 року №0001062308.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази, що під час перевірки відповідачем перевірялась сплата податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг), правомірність формування сум податкового кредит) платника податку (належність оформлення податкових накладних), в акті перевірки не наведено інформації щодо причин анулювання відповідних свідоцтв контрагентів позивача, відсутність в акті перевірки чітких даних щодо перебування контрагентів позивача платниками податку на додану вартість станом на час здійснення господарських операцій та виписування податкових накладних, а державною податковою інспекцією на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не надано жодного доказу, визначення позивачеві податкового зобов'язання за порушення останнім підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2008 по 08.02.2011, валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2008 по 08.02.2011.

За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 15.02.2011 №306/23-08/35893795, яким зафіксовано факт порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі акту перевірки від 15.02.2011 №306/23-08/35893795 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 01.03.2011 №0001062308, яким товариству з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 361,00 грн., з них: 65 089,00 грн. - основний платіж; 16 272,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури апеляційного узгодження, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 01.03.2011 №0001062308 залишено без змін, а скарга товариства з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»- без задоволення.

За результатами проведеної документальної виїзної перевірки позивача, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»задекларовано 26 705, 36 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з іноземним підприємством «Янлат-Україна»за вересень 2009 року та 38 383,50 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»за грудень 2009 року. Проте, контрагентами позивача суми податку на додану вартість задекларовані не були, їх свідоцтва платників податків анульовано.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»та іноземним підприємством «Янлат- Україна»25.05.2009 року, іноземним підприємством «Янлат-Україна»виписано податкову накладну від 01.09.2009 року №1091.

На виконання договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «5 БІТ»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»21.08.2009 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»виписано податкову накладну від 18.12.2009 року №181201.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом, і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 року за №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Разом з тим, у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону зазначається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачений обов'язок надати покупцю податкову накладну покладений на платника податку. Закон не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у накладній даних, тому виходячи із змісту вищезгаданої норми, на думку Держпідприємництва України, відповідальність за достовірність цих даних несе саме продавець - платник податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації від 04.07.2008року № 6587/6/16-0016 "Щодо формування податкового кредиту на підставі виписаних постачальником податкових накладних": Реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 ст. 9 Закону. Таким чином, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - постачальника товарів (послуг) у період після здійснення операції з поставки та виписки податкової накладної не є самостійною підставою для невизнання податкового кредиту у ТОВ - отримувача таких товарів (послуг) на підставі отриманої від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Так, під час перевірки правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість (аркуші 14-20 акта перевірки) інспектори-ревізори зазначили, що під час проведення господарських операцій з ПП «Янлат-Україна»та ТОВ «ТК«Комплект Сервіс», де Підприємство виступало в якості покупця товарів, робіт та послуг за певною кількістю господарських правочинів, Підприємством було порушено вимоги п.п.7.2.3, п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97- ВР зі змінами та доповненнями та п.4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 із змінами та доповненнями, шляхом включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальником ПП «Янлат-Україна»за отриманою від цього постачальника податковою накладною, яку той складав та видавав Підприємству після дати анулювання його свідоцтва платника ПДВ, а також шляхом включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальником ТОВ «ТК«Комплект Сервіс»за отриманою від цього постачальника податковою накладною, яку той складав та видавав Підприємству до дати анулювання його свідоцтва платника ПДВ.

Але зазначені в Акті перевірки норми закону стосуються відповідно: пп. 7.2.3 - момент виникнення податкових зобов'язань продавця, податкова накладна є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом; пп. 7.2.4 - права постачальника на видачу податкових накладних, пп. 7.2.6 - порядку видачі постачальником податкових накладних, пп. 7.4.1. - виникнення податкового кредиту та право на нарахування податкового кредиту, пп. 7.7.5. - щодо проведення перевірки даних протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, п.4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 - сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Таким, чином названі норми регламентують саме дії постачальника та податкового органу, але ж не дії покупця - підприємства.

Як зазначено в Акті, ПП «Янлат-Україна»не надало Декларацію з ПДВ за вересень 2009 року, остання здана Декларація з ПДВ за червень 2009 року. ТОВ «ТК «Комплект Сервіс»не надало Декларацію з ПДВ за грудень 2009 року та з жовтня 2009 року не звітує. На даний час знаходиться на обліку Луцької Об'єднаної ДПІ, проте яким чином підприємство змінило назву та місце розташування без попередьного проведення перевірки органами ДПІ - невідомо. Відповідно до цього Підприємству було донараховано податку на додану вартість за рахунок зменшення сум податкового кредиту на 65 089,0 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 16 272,0 грн. Працівниками ДПІ Шевченківського району не було проведено зустрічних звірок з ПП «Янлат-Україна»та ТОВ «ТК «Комплект Сервіс», на порушення п. 1, 2, 3 Порядку проведення органами деравної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2010 року № 1232. Очевидно, що відповідальність Підприємство несе за невиконання податкових зобов'язань ПП «Янлат-Україна»та ТОВ «ТК «Комплект Сервіс», що суперечить Конституції України та чинному законодавству.

За таких обставин, підприємство не є та не може бути порушником зазначених норм закону. А за незаконні дії постачальників - ПП «Янлат-Україна»та ТОВ «ТК«Комплект Сервіс»мають відповідати саме ПП «Янлат-Україна»та ТОВ «ТК«Комплект Сервіс»та їх посадові особи, але ж не їх покупці, так як Підприємство як і будь-який інший покупець товарів робіт або послуг не має іншої законної можливості перевірити дійсний статус платника податку, аніж перевірка його документів, в тому числі свідоцтва платника податку на додану вартість, які, як випливає з акта перевірки, не було своєчасно повернуто посадовими особами вказаних товариств до органів Державної податкової служби та використовувалось ними на власний розсуд.

На час виникнення господарських правовідносин його контрагенти були зареєстровані і як юридичні особи і як платники податку на додану вартість. Анулювання свідоцтв платників податку контрагентів позивача після виписування податкових накладних не тягне за собою відповідальності для добросовісного платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано суду першої інстанції будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки та підтвердження того, що станом на час виписування податкових накладних від 01.09.2009 року №1091 та від 18.12.2009 року №181201 іноземне підприємство «Янлат-Україна»та товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс» не мали статусу платників податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»в травні 2010 року, тобто після 18.12.2009 року (дати виписування податкової накладної) змінило як назву товариства (на товариство з обмеженою відповідальністю «Каратбудстрой Клас»), так і адресу реєстрації і станом на час здійснення перевірки переведено із податкового обліку державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на податковий облік Луцької об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва не було проведено перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»вимог податкового законодавства. А порушення зазначеним контрагентом своїх податкових зобов'язань стало підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Із акту перевірки від 15.02.2011 №306/23-08/35893795, який став підставою для винесення державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 01.03.2011 року №0001062308, вбачається, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплекс Сервіс»станом на 18.12.2009 року (дата виписування податкової накладної №181201) мало статус платника податку на додану вартість і його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано лише 13.12.2010 року.

Також з акту перевірки вбачається, що іноземне підприємство «Янлат-Україна»не звітувало по податку на додану вартість з червня 2009 року, разом з тим свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у грудні 2010 року.

При цьому акт перевірки не містить підстав з яких анульовані свідоцтва платників податку контрагентів позивача.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2011 року підлягає скасуванню та прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва -задоволити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити частково.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 01.03.2011 року №0001062308 в частині щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комплект Сервіс»у розмірі 47 980 грн., з них основного боргу 38 383, 50 грн. та штрафних санкцій 9596 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 10 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.