Ухвала суду № 23579238, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4448/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню корм і комбікормів»до Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 вересня 2011 року №0000592301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню корм і комбікормів»зареєстроване Миронівською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 13 червня 1996 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Та відповідно взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Миронівському районі Київської проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 328/23-011/00951770 від 06 вересня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 №334/94-ВР, ч. 1 ст.203, ст. ст. 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні валових витрат за II квартал 2010 року на суму 5503236 грн. 44 коп., у зв`язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства за II квартал 2010 року у розмірі 1375809 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки 22 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією в Миронівському районі Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000592301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у загальному розмірі 1719761 грн. 24 коп., з яких: 1375809 грн. - за основним платежем; 343952 грн. 24 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідача, виходив з того, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача були спростовані належними доказами, первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000592301 від 22 вересня 2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 1719761 грн. 24 коп. прийняте відповідачем на підставі висновку про нікчемність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Аквілон - Юг».

Як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Аквілон - Юг»у період, що перевірявся були здійснені господарські операції по придбанню сільськогосподарських товарів, на виконання яких останнім були виписані податкові накладні за квітень 2010 року.

Також на виконання господарських операцій, між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Аквілон - Юг»були складені видаткові накладні за квітень 2010 року та виписані рахунки фактури.

В подальшому, ТОВ «Аквілон - Юг»та позивачем відкориговано ціну поставлених товарів у сторону збільшення на загальну суму 103955 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ 17325 грн. 98 коп., та, на виконання приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до раніше складених податкових накладних.

Згідно банківських виписок, у період з 08 квітня 2010 року по 07 травня 2010 року позивачем здійснено оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Аквілон - Юг», з призначенням платежу за придбану сільськогосподарську продукцію.

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Аквілон - Юг»товару, позивачем надані товарно транспортні накладні, складені уповноваженими особами автотранспортних підприємств про рух товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аквілон - Юг»до позивача.

Витрати у розмірі 5503236 грн. 44 коп., понесені Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»на придбання товару, поставленого ТОВ «Аквілон - Юг», включені позивачем до валових витрат підприємства за II квартал 2010 року.

Також позивачем надано витяги з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, загальний звіт по основним засобам, книги кількісно якісного обліку товару за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, накладні на відпуск зерна на переробку, виробничий звіт по переробці соняшника,

Крім того, про отримання позивачем товару від ТОВ «Аквілон - Юг»свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки, Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що господарські операції, укладені між позивачем та ТОВ «Аквілон-Юг»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства.

Спростовуючи висновок контролюючого органу про нікчемність договорів, укладених позивачем, колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК).

Разом з тим, доводи, якими відповідач, обґрунтовує порушення позивачем публічного порядку, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 234 Цивільного кодексу України, є приводом для звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

Зазначені норми недійсність господарського зобов'язання пов'язують з наступним: невідповідністю вимогам закону; вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності);

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не надано.

Окрім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ «Аквілон - Юг»за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, посередництво у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Аквілон - Юг»сільськогосподарської продукції (соняшника) з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Аквілон - Юг»з іншими суб`єктами господарювання, оскільки зазначені обставини не мають значення для вирішення даної справи, так як виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ «Аквілон - Юг»відбулось лише 14 травня 2010 року, контрагент позивача у квітні 2010 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Водночас, за змістом абзацу 5 пп. 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати позивача за господарськими операціями між ТОВ «Аквілон-Юг»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та з урахуванням обставин, які свідчать про використання придбаних товарів в господарській діяльності платника податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновку Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.