Ухвала суду № 23579241, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11295/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва №0000187225/0 від 19 квітня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 22 липня 2003 року, та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва документальна невиїзна перевірка ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 вересня 2009 року по 31 вересня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 65/07-214/32597367 від 15 квітня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст.1, пп. 7.3.1. п. 7.3 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1., пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення»№ 166 від 30 травня 1997 року.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000187225/0 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 788 868,82 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідача, виходив з того, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у відповідача відсутні підстави для зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення було прийнято Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва на підставі висновку перевірки про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 788868,82грн. у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону (в редакції, що була чинною на час зазначення позивачем сум податку на додану вартість до відшкодування) передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ в Шевченківському районі міста Києва подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2009 року з відображенням в них сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Посилання апелянта на факт відсутності позивача за місцем знаходження, а отже і відсутності первинної документації спростовується наступним.

З наявних в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи видно, що місцезнаходження ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»значиться адреса м. Київ, вул. Артема, буд. 103, в літері А. З копії договору суборенди нежилого приміщення № 19/8 від 28 квітня 2011 року вбачається, що позивачем орендується нежиле приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 103 (в літері А).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Державної Податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва №5128/10/18-321 від 16 червня 2011 року, копії скарги №8/9 від 08 вересня 2011 року та копії квитанції №2 електронної системи звітності про прийняття декларації з ПДВ за травень 2011 року, що підтверджує прийняття звітності позивача із вказаною адресою місцезнаходження

Також, підтвердженням того, що місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»відповідає адресі, зазначеній в реєстраційних документах, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому зазначено, що відомості про юридичну особу є підтвердженими.

Колегія суддів зазначає, що слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість перевірки документів, які підтверджують суму бюджетного відшкодування позивача, у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації.

Колегія суддів також звертає увагу, що в березні 2010 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «ПП «Нафтотранспортна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 вересня 2009 року по 31 вересня 2009 року за результатами якої була складена Довідка №185/07-20/32597367 від 23 березня 2010 року. Згідно п. 3.3. якої, перевіркою не встановлено відхилення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню вказаної в податковій декларації з ПДВ Позивача за жовтень 2009 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування».

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року більшою частиною складається з ПДВ сплаченого митним органам, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вересень та жовтень 2009 року. А відтак необґрунтованими є посилання відповідача на той факт, що таке відшкодування заявлене на підставі взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р. груп»та ТОВ «Зетта Фін».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване обґрунтовано.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.