Ухвала суду № 23579232, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4265/11/1070 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Водооблік»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне науково-виробничого підприємство «Водооблік» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001052300 від 12 вересня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю -доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватне науково-виробниче підприємство «Водооблік»зареєстроване 10 березня 1999 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області.

Основними видами діяльності підприємства є: конструкторські та проектні організації самостійні, виробництво приладів контролю і регулювання технологічних процесів, монтажні роботи, оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, зовнішня торгівля недержавних організацій

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено документальну виїзну позапланову перевірку приватного науково-виробничого підприємства «Водооблік»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», за період з 01 квітня 2008 року по 01 травня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №1852/23-2/30267529 від 26 серпня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем вимог пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.4, 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на суму 67731,50 грн., внаслідок безпідставно віднесених до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 67731,50 грн. протягом червня - грудня 2010 року, сформованого за наслідками операцій позивача з ТОВ «ВВ-Інформ-груп», правочин між якими є нікчемним

На підставі акта перевірки 12 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області було винесено податкове повідомлення - рішення №0001052300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 731,50 грн., та нараховано штрафні (фінансових) санкції у розмірі 33 865, 75 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення відповідача, керувався тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ВВ-Інформ-груп», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у відповідача відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, а також нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення - рішення №0001052300 від 12 вересня 2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 731,50 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 865, 75 грн. прийняте відповідачем за порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.4, 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»укладено усний договір купівлі - продажу товарно-матеріальних цінностей, за умовами якого, ПНВП «Водооблік»придбало обладнання, а саме: ультразвукові перетворювачі сигналів, попередні підсилювачі сигналів, блоки RS 232 та дисплеї на загальну суму 406 389грн., в тому числі ПДВ 67 731, 50 грн.

Однією з підстав, на основі якої відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту, та як наслідок -завищення від'ємного значення з ПДВ є те, що правочин між ПНВП «Водооблік»та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»був спрямований не на реальне настання правових наслідків, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже позивач діяв з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВРвстановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання усного договору купівлі -продажу з ТОВ «ВВ-Інформ-груп»останнім було виписано податкові накладні на загальну суму 406 389 грн., в тому числі ПДВ -67731, 50грн.

На час видачі податкових накладних продавець перебував на обліку як платник ПДВ, а тому саме контрагент зобов'язувався відобразити у своїй податковій звітності зобов'язання з податку на додану вартість по спірній господарській операції.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні звітні податкові періоди.

Також на виконання умов договору ПНВП «Водооблік»перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «ВВ-Інформ-груп», що підтверджується копіями платіжних доручень від 15 червня 2010 року №197, від 30 червня 2010 року №199, від 14 липня 2010 року №203, від 21 липня 2010 року №206, від 30 липня 2010 року №208, від 18 серпня №215, від 31 серпня 2010 року №216, від 15 вересня 2010 року №232, від 30 вересня 2010 року №233, від 28 жовтня 2010 року №243, від 10 листопада 2010 року №245, від 19 листопада 2010 року №247, та від 30 грудня 2010 року №272.

Окрім цього, з наданих суду першої інстанції документів, а саме: фінансової документації по взаємовідносинах з ДП «Укрметртестстандарт»про державну повірку засобів вимірювання, податкових накладних, рахунків на повірки засобів вимірювальної техніки згідно з гарантійними листами та Актів здачі-приймання виконаних робіт згідно з гарантійними листами, рахунків-фактур, податкові накладні, договору поставки витратоміра ультразвукового з накладними випромінювачами «Акрон-01»від 19 квітня 2010 року №22-КІ, в подальшому, придбаний у ТОВ «ВВ-Інформ-груп»товар використовувався в господарській діяльності позивача.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 14 квітня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВВ-Інформ-груп»по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Аналогічна позиція відображена в інформаційних листах Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року. Та постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, в подальшому вищевказана постанова скасована постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2011 у справі № 4-1668/2011.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 22 грудня 2011 року, ТОВ «ВВ-Інформ-груп»зареєстроване юридичною особою, статус відомостей про юридичну особу -підтверджено .

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Стосовно висновку контролюючого органу про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ВВ-Інформ-груп», колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Разом з тим, доводи, якими відповідач, обґрунтовує порушення позивачем публічного порядку не свідчать про наявність у позивача чи його контрагента наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем під час перевірки документації по взаємовідносинах з ТОВ «ВВ-Інформ-груп», спростовуються листом ПНВП «Водооблік»від 09 серпня 2011 року №44/09 «Щодо надання пояснень», в якому податковому органу на його вимогу надано пояснення та бухгалтерські документи, що пов'язані з господарськими правовідносинами з ТОВ «ВВ-Інформ-груп»на 61 аркуші.

Зазначений лист одержаний ДПІ у Вишгородському районі Київської області 10 серпня 2011 року, тобто, саме у період проведення перевірки (з 12 серпня 2011 року по 18 серпня 2011 року), про що свідчить штамп податкового органу на його копії.

З наведеного вбачається, що в контролюючого органу відсутні правові підстави для нарахування позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 731,50 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 865, 75 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.