Ухвала суду № 23578381, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4589/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А. О. Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларченко»(далі -ТОВ «Ларченко»або позивач ) на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ «Ларченко»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -ДПІ бо відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

11 жовтня 2011 року ТОВ «Ларченко»звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000762300 від 24.05.2011року та №0001002300 від 01.07.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновки податкового органу безпідставними, оскільки угоди між ним і його контрагентами мали реальний характер: товар поставлено позивачу у повному обсязі і ним оплачено, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ларченко»відмовив, оскільки відповідач зміг довести правомірність своїх дій.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ларченко»зазначає, що воно правомірно визначило за собою права на податковий кредит, оскільки вчинило всі необхідні дії для цього. Також вказує, що не може нести відповідальність за правомірність та законність дії свого контрагента.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляцій скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2077 року ТОВ «Ларченко»зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області як платник податків.

06 травні 2011 року ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Соларіс»за період з 30.09.2009 року по 27.04.2011 рік, про що складено акт № 536/23-2/35040403.

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 78 854 грн.; та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено 26 рядок Декларації з податку на додану вартість (від'ємне значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом) на загальну суму 130 147 грн. 66 коп., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в подальших періодах.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори про надання послуг, укладені між позивачем і ТОВ «Фінансова компанія Соларіс», є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання товару, фактично ніякій товар контрагентом не поставлявся, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на відсутності будь- яких документів, які б підтверджували факт поставки товару, його прийняття та відображення в бухгалтерському обліку.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000762300 від 24.05.2011 року, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»у сумі 98 567 грн. 50 коп., з яких: 78854 грн. -за основним платежем; 19713 грн. 50 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0001002300 від 01.07.2011 року, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»у сумі 78 854 грн. 16 коп., з яких: 63083 грн. 33 коп. -за основним платежем; 15770 грн. 83 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зміг надати жодних пояснень з приводу того, в яке місце здійснювалась поставка товару, у який спосіб та за рахунок якої сторони відбувалось транспортування, яким чином здійснювалась прийомка товару, яким чином товар використовувався у господарській діяльності позивача. В матеріалах справи також відсутні документи, які б підтверджували ці обставини.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168\97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Соларіс»в оплату за поставлений товар, пов'язані з основною діяльністю позивача, факт поставки товару документально не підтверджується, а отже є всі підстави вважати, що фактично поставки товару не здійснювалось, а дії контрагентів були спрямовані на зменшення сплати відповідних податкових зобов'язань.

Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000762300 від 24.05.2011року та №0001002300 від 01.07.2011 року були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларченко» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Бєлова Л.В.