Ухвала суду № 23578456, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4741/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Белової Л.В.,Денісова А. О., Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(далі -ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»або позивач) до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

19.10.2011 року ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000622353 від 23.09.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і фізичною особою- підприємцем ОСОБА_5 мали реальний характер і це підтверджується документально: договорами поставки, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними на товар, товарно-транспортними накладними, журналом зважування товару тощо.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2011 року позов ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»задовольнив.

В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що господарські операції позивача з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5, а останнього - з третіми особами, на підставі яких збільшено податковий кредит, мають характер фіктивності, спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача, тобто є нікчемними.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2011 року ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 328/23-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 у сумі 586 989 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням товарів -соняшника позивачем у ФОП ОСОБА_5, а останній - у його контрагентів ТОВ «Сорсум»та ПП «Агропрайд», які виявилися недобросовісними платниками податків.

У зв'язку з цим податковим органом зроблено висновок про те, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) від ФОП ОСОБА_5 мають ознаки "безтоварних", а отже, є нікчемними.

За результатами виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622353 від 23.09.2011 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 586 989 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки товарів позивачу з боку ФОП ОСОБА_5 та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З цього слідує, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_5 та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ОСОБА_5 є безпідставним. У зв'язку з чим ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»правомірно сформував податковий кредит з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168\97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчить наявні в матеріалах податкові та видаткові накладні, податкові декларації рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи (а.с.72-250 Том-1, а.с.1-124 Том-2). За наслідком вказаних документів позивач визначив за собою податкове зобов'язання та сплатив його.

З огляду на це ПАТ «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»вчинило усі передбачені чинним законодавством дії для можливості віднесення коштів зі сплати ПДВ до бюджетного відшкодування.

Натомість висновки відповідача про те, що дотримання контрагентом позивача податкового законодавства залежить від можливості отримання саме позивачем права на віднесення сум по сплаті ПДВ до бюджетного відшкодування колегією не приймаються, оскільки дана вимога чинним законодавством не передбачена.

Разом з тим колегія погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивачем не доведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Бєлова Л.В.