Ухвала суду № 23578365, 10.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-779/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

при секретарі: Роговській В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГ УА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «КЕС-УА»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань декларування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промсервісбуд»за вересень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 23 липня 2010 року № 1888/23-03/33350436.

На підставі вказаного Акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006042302/0 від 10 серпня 2010 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 821 749, 50 грн., з якої: 547 833, 00 грн. основного платежу та 273 916, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 02 вересня 2010 року № 6388/10/25-026, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. У зв'язку з цим 30 вересня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006042302/1.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи, а саме з доданого до апеляційної скарги Статуту ТОВ «ІНЖИНІРИНГ УА», вбачається, що попереднім найменуванням ТОВ «ІНЖИНІРИНГ УА»було ТОВ «КЕС-УА».

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при рушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додавати до додаткової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався наданим йому правом своєчасно не подав скаргу відповідачу про відмову TOB «Промсервісбуд»надати даткові накладні виписані у серпні 2009 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена що з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: »дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, шуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, тут).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 цього ж Закону - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше с на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 7.4. статі 7 вказаного Закону - правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, у суду відсутні підстави для висновку, що господарська операція за вказаними вище договорами спрямована на реальне настання правових наслідків, які зумовлені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду № 165, додаток № 1 від 01 вересня 2009 року, від 09 липня 2009 року, договір підряду № BN 95 від 11 лютого 2009 року, додаток № 1 від 11 лютого 2009 року, акти здачі-прийняття робіт, а також податкові накладні, підписані директором TOB «Промсервісбуд»- ОСОБА_3

Однак, в матеріалах справи містяться декларації подані TOB «Промсервісбуд»за січень-липень 2009 року за підписом директора TOB «Промсервісбуд»- ОСОБА_4

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону - податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23 червня 1997 року за № 233/2037, складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 статті 9 вказаного Закону - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і це складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або іі дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

За наведених правових норм та встановлених судом обставин, у колегії суддів є достатні підстави для висновку про фіктивний характер укладеного правочину.

За змістом ч. 1 статті 228 Цивільного кодексу України - правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України - визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 821 749, 50 грн.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГ УА»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Маслій В.І.