Ухвала суду № 23578108, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а- 5940/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленю круп та комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство «Хвиля-V»про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленю круп та комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство «Хвиля-V» про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі №0000032353/0 від 06 травня 2010 року, №00000172301/0 від 06 травня 2010 року, №0000052353/0 від 06 травня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ПП «Хвиля-V»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цим договором не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23 лютого 2010 року по 07 квітня 2010 року ДПІ у Миронівському районі Київської області проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт №158/23-011/00951770 від 21 квітня 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем ст.ст.3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень 2009 року в сумі 6697,88 грн., за травень 2009 року в сумі 190083,35 грн., за червень 2009 року в сумі 1728084,67 грн., за липень 2009 року в сумі 98034,75 грн., в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в сумі 6697,88 грн., за червень 2009 року в сумі 190083,35 грн., за липень 2009 року в сумі 1728084,67 грн., за серпень 2009 року в сумі 98034,75 грн.; п.5.1 ст.5, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати у загальній сумі 10213986 грн, в тому числі 1 квартал 2008 року у сумі 9760 грн., 2 квартал 2008 року у сумі 9680 грн., 3 квартал 2008 року у сумі 16855 грн.,4 квартал 2008 року у сумі 15763 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 12810 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 9641607 грн., 3 квартал 2009 року у сумі 507511 грн., а також занижено податок на прибуток у сумі 2553497 грн., в тому числі: 1 квартал 2008 року у сумі 2440 грн., 2 квартал 2008 року у сумі 2420 грн., 3 квартал 2008 року у сумі 4214 грн., 4 квартал 2008 року у сумі 3941 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 3203 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 2410401 грн., 3 квартал 2009 року у сумі 126878 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання угод, укладених між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ПП «Хвиля-V», позивач отримав від ПП «Хвиля-V»товари продуктової групи (соняшник, кукурудзу). Актом перевірки ДПІ у Жашківському районі №781/23-01/24415510 від 18 березня 2010 року встановлено, що в період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року ПП «Хвиля-V» сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності», а тому відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ст. ст. 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого завищено податковий кредит за перевіряємий період в сумі 2022900,65 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на суму 1826120 грн., п.5.1 ст.5, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2553497 грн.

На підставі акту перевірки №158/23-011/00951770 від 21 квітня 2010 року ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2010 року №0000032353/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1826120 грн., №0000052353/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 300117 грн., в тому числі 200078 грн. за основним платежем та 100039 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000172301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3566768,70 грн., з яких 2553497 грн. за основним платежем та 1013271,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договорами поставки: договір від 28 січня 2009 року №764/м, від 17 лютого 2009 року №800/м, від 27 січня 2009 року №780/м, від 18 лютого 2009 року №03/м, від 19 лютого 2009 року №12/м, від 24 лютого 2009 року №19/м, від 05 березня 2009 року №41/м, від 27 березня 2009 року №122/м, від 26 березня 2009 року №110/м, від 13 березня 2009 року №70/м, видатковими накладними, платіжними документами.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ПП «Хвиля-V», враховуючи, що позивачем придбавалось зерно (соняшник, кукурудза) для подальшої переробки та реалізації.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Відповідач вважає угоду, укладену між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ПП «Хвиля-V» нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ПП «Хвиля-V» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами поставки, видатковими накладними на товар, податковими накладними, витягом із книги кількісно-якісного обліку за перевірений період отриманого від ПП «Хвиля-V»зерна, вимогами-накладними на відпуск сировини зі складу у виробництво.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ДПІ у Жашківському районі №781/23-01/24415510 від 18 березня 2010 року, валові доходи та податкові зобов'язання ПП «Хвиля-V»по взаємовідносинах з позивачем задекларовані за перевірений період. При цьому посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між ПП «Хвиля-V»та ПП «Мусон-2009», і, як наслідок, нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Хвиля-V», судом не приймається, оскільки, як вбачається з листа ПП «Хвиля-V»позивачу поставлявся товар, придбаний у інших постачальників, натомість, відповідачем не доведено, що зерно, отримане безпосередньо від ПП «Мусон-2009», передано позивачу, не зазначено, яким чином відокремлений даний обсяг товару, визначений родовими ознаками, від іншого товару отриманого позивачем від ПП «Хвиля-V», а також не доведено відсутність придбаного зерна у позивача в зазначених обсягах. Посилання апелянта на пояснення водіїв, які перевозили зерно, судом не приймається, оскільки не є належними та допустими доказами в розумінні КАС України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.1.7 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ПП «Хвиля-V», у відповідності до положень п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2011 року №0000032353/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1826120 грн., №0000052353/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 300117 грн., №0000172301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3566768,70 грн., з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.