Ухвала суду № 23577738, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2520/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року позвоні вимоги публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі від 04 травня 2011 року №0000132353 та від 04 травня 2011 року №0000302353 визнано протиправними та скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Агровест УК»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 квітня 2011 року по 14 квітня 2011 року ДПІ у Миронівському районі проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агровест УК»за період жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №178/23-011/00951770 від 14 квітня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.1.7, 1.8 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 15530,56 грн., внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 15530,56 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання угоди, укладеної між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Агровест УК», позивач в жовтні 2010 року отримав від ТОВ «Агровест УК» товари продуктової групи (соняшник). Актом перевірки Новомосковської ОДПІ №22/233/35782745 від 01 лютого 2011 року встановлено, що в жовтні 2010 року ТОВ «Агровест УК» сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності», а також придбано сільськогосподарську продукцію від ТОВ «Оптдевайс», яке має ознаки «фіктивності», та в подальшому реалізовано позивачу, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п.п.1.7, 1.8 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2010 року в сумі 15530,56 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 15530,56 грн.

На підставі акту перевірки №178/23-011/00951770 від 14 квітня 2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року №0000132353, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 15531 грн., та №0000302353, згідно якого у відповідності до п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11648 грн.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період жовтень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Агровест УК»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Агровест УК»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Агровест УК»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, рахунками-фактурами на оплату товару, видатковими накладними на товар, товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару (в тому числі товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару від ТОВ «Агровест УК»до ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер», який згідно договору №1016-Г від 27 серпня 2010 року здійнював надання послуг позивачу з приймання, сушки, очистки, зберігання та відванатаження зернових і олійних культур, а також товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару від ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер»до позивача), податковими накладними, банківською випискою про перерахування коштів в оплату за товар, витягом з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період 21 жовтня 2010 року, отриманих від ТОВ «Агровест УК», витягом із книги кількісно-якісного обліку.

Крім того, як вбачається з акту перевірки Новомосковської ОДПІ №22/233/35782745 від 01 лютого 2011 року, податкові зобов'язання ТОВ «Агровест УК»по взаємовідносинах з позивачем задекларовані за перевірений період, при цьому зазначено, що ТОВ «Агровест УК»здійснює оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, а також отримував послуги від елеваторів по зберіганню, сушці зернових та інші послуги елеватора. Однак, з отриманого обсягу зерна від ТОВ «Агровест УК»з податкових зобов'зань останнього по взаємовідносинам з позивачем виключено 15530,56 грн. (відповідно 15531 грн. податкового кредиту позивача), за операцією отримання зерна від ТОВ «Оптдевайс», яке має ознаки «фіктивності», але при цьому відповідачем не доведено, що зерно, отримане безпосередньо від ТОВ «Оптдевайс», передано позивачу, не зазначено, яким чином відокремлений даний обсяг товару, визначений родовими ознаками, від іншого товару отриманого позивачем від ТОВ «Агровест УК», не доведено відсутність придбаного зерна у позивача в зазначених обсягах.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.п.1.7, 1.8 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Агровест УК», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2011 року №0000132353 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 15531 грн. та №0000302353 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11648 грн., не доведено факту безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агровест УК»з придбання товарів продуктової групи (соняшника), не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.