Постанова № 23577596, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4884/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Кириленка М.Є., представника позивача -Гордіної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-2003»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір-2003»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 15.07.2010 року № 0002083500/0/25618 та № 0002093500/0/25617, від 28.09.2010 року № 0002083500/1/35916 та № 0002093500/1/35915 та від 10.12.2010 року № 0002083500/2 та № 0002093500/2 за якими ТОВ «Сапфір-2003» визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 73 398,79 грн. та 54 846,90 грн. відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-2003»задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 15.07.2010 року № 0002083500/0/25618 та № 0002093500/0/25617, від 28.09.2010 року № 0002083500/1/35916 та № 0002093500/1/35915 та від 10.12.2010 року № 0002083500/2 та № 0002093500/2.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Сапфір-2003»є юридичною особою, зареєстрованою 20.12.2002 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується довідкою АБ № 188444 з Єдиного державного ерєстру підприємств та організацій України (а.с. 49).

В період з 13.05.2010 року по 31.05.2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сапфір-2003»з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Сапфір-2003» занижено податок на додану вартість в розмірі 36 564,60 грн., в тому числі: травень 2008 року в сумі 3 327,00 грн., червень 2008 року в сумі 7 814,00 грн., липень 2008 року в сумі 5 176,00 грн., серпень 2008 року в сумі 6 927,00 грн., вересень 2008 року в сумі 9 987,60 грн., жовтень 2008 року в сумі 3 333,00 грн.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п. 3.1. ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Сапфір-2003» занижено податок на прибуток на загальну суму 48 932,53 грн., у тому числі за другий квартал 2008 року в сумі 17 396,50 грн., за третій квартал 2008 року в сумі 27 369,37 грн., за четвертий квартал 2008 року в сумі 4 166,66 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 39/35040/32304567 від 01.06.2010 року (а.с. 101-117), на підставі якого, 15.07.2010 року відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002083500/0/25618, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 73 398,79 грн., у тому числі 48 932,53 грн. -за основним платежем та 24 466,26 -за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002093500/0, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 54 846,90 грн., у тому числі 36 564,60 грн. -за основним платежем та 18 282,30 -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 42-43).

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято рішення від 22.09.2010 року № 34978/10/25-011, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 15.07.2010 року № 0002083500/0/25618 та № 0002093500/0 -без змін (а.с. 17-23), на підставі якого були винесені податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 28.09.2010 № 0002093500/1/35915, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 54 846,90 грн., у тому числі 36 564,60 грн. -за основним платежем та 18 282,30 -за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002083500/1/35916, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 73 398,79 грн., у тому числі 48 932,53 грн. -за основним платежем та 24 466,26 -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 44-45).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення від 29.11.2010 року № 6693/10/25-114, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 15.07.2010 року № 0002083500/0/25618 та № 0002093500/0, від 28.09.2010 № 0002093500/1/35915 та № 0002083500/1/35916 -без змін (а.с. 29-34).

10 грудня 2010 року на підставі акта перевірки від 01.06.2010 року № 39/35040/32304567 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва були винесені податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002083500/2, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 73 398,79 грн., у тому числі 48 932,53 грн. -за основним платежем та 24 466,26 -за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002093500/2, за яким ТОВ «Сапфір-2003»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 54 846,90 грн., у тому числі 36 564,60 грн. -за основним платежем та 18 282,30 -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46-47).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення від 07.02.2011 року № 2613/6/25-0115, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення 15.07.2010 року № 0002083500/0/25618 та № 0002093500/0 та рішення ДПА у м. Києві від 29.11.2010 року № 6693/10/25-114 -без змін (а.с. 51-54).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 509-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 509-ХІІ, до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно ст. 10 Закону № 509-ХІІ, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;

- одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); (пункти 1, 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ).

Відповідно до абз. 3 п. 1.2, п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205 (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядку), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 4.9 Порядку, у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.

У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.

Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом підроблення невстановленою особою первинних документів ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»виданих на адресу ТОВ «Української аграрно-хімічної компанії»та їх використання, за ознаками злочинів, передбачених частинами 1, 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового слідства було встановлено, що в 2008 році в невстановленому слідством місці, невстановленою особою від імені службових осіб ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»були виготовлені первинні бухгалтерські та податкові документи, податкові накладні, договори, додатки до договорів, акти виконаних робіт (послуг), які були передані службовим особами ТОВ «Хенкель Україна», ТОВ «Сапфір-20030».

Допитаний ОСОБА_7 пояснив, що він за грошову винагороду у сумі 50,00 грн. взяв участь в реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»та відкрив рахунки в банківський установах, однак участі в діяльності створеного підприємства він не приймав.

З метою встановлення сум збитків заподіяних злочином, постановою слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.02.2010 року було призначено податкову перевірку ТОВ «Сапфір-2003»з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за відповідні податкові періоди, проведення якої було доручено податковим ревізорам-інспекторам управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА у м. Києві (а.с. 120).

Листом від 17.02.2010 року № 990/10/35-412 посадових осіб ТОВ «Сапфір-2003»було запрошено до УПМ ДПА у м. Києві для проведення невиїзної документальної перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та запропоновано надати пояснення та їх документальні підтвердження з питань проведення фінансово-господарських операцій при взаємовідносинах з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»з відображенням таких операцій в регістрах бухгалтерського та податкового обліків (а.с. 124).

В період з 13.05.2010 року по 31.05.2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сапфір-2003»з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт від 01.06.2010 року № 39/35040/32304567.

Листом від 25.05.2010 року № 2615/10/35-412 посадових осіб ТОВ «Сапфір-2003»було запрошено до УПМ ДПА у м. Києві для підписання акта невиїзної документальної перевірки (а.с. 122).

02 червня 2010 року на адресу ТОВ «Сапфір-2003»було направлено примірник акту від 01.06.2010 року № 39/35040/32304567 (а.с. 123).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що невиїзна документальна перевірка ТОВ «Сапфір-2003»з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року посадовою особою Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у м. Києві була проведена правомірно, у межах та у спосіб, встановлених чинним законодавством України.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Водночас за змістом абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2008 року між ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»(Перевізник) та ТОВ «Сапфір-2003»(Замовник) було укладено договір № 84, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникатимуть при транспортуванні ПММ, рідких небезпечних вантажів, інших технічних рідин по території України, які надаються Замовником для перевезення транспортом Перевізника.

На виконання умов договору № 84 ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»були оформлені та надані акти виконаних робіт, податкові накладні.

При цьому, матеріали справи актів виконаних робіт та податкових накладних не містять. А в оборотно-сальдових відомостях, які містяться в матеріалах справи відсутні реквізити та підписи посадових осіб товариства, які склали ці документи.

В якості оплати за оформлення автопослуг ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення» позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»кошти в розмірі 198,00 грн., в тому числі ПДВ -33 000,00 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вартість транспортно-експедиторських послуг отриманих від ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення» позивачем не було підтверджено відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.7.2004 року № 1955-IV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16.04.2009 року № 1276-VI) (далі -Закон № 1955-IV), ст. 929. Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України, експедитор надає клієнту послуги з організації перевезення вантажу за дорученням клієнта і за його рахунок. Таким чином, клієнт здійснює два види перерахувань експедитору: винагорода експедитора, яка є оплатою наданих експедитором послуг; кошти для оплати послуг третіх осіб.

Згідно ст. 1 Закону № 1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Ця діяльність здійснюється суб'єктом господарювання - експедитором (транспортним експедитором), який за дорученням клієнта й за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Статтею 4 Закону № 1955-IV передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієнтам транспортно-експедиторські послуги, що відповідно до ст. 8 Закону № 1955-IV включають: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, організацію перевезення вантажів відповідно до умов договорів; фрахт судів і залучення інших транспортних засобів, забезпечення їх подачі для своєчасного відправлення вантажів; здійснення роботи, пов'язаної з прийманням, сортуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; організацію охорони вантажів; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надання інших транспортно-експедиторських послуг.

Транспортно-експедиторська послуга здійснюється на підставі договорів транспортного експедирування, які укладаються письмово. Відповідно до них експедитор зобов'язується за плату й за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1955-IV, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (п. 1 Правил).

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відносяться до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Факт надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних, тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Факт прийняття послуг може бути додатково підтверджено двостороннім актом приймання-передачі послуг. Але наявність лише акта виконаних робіт за відсутності транспортних документів не дає права підприємству на включення вартості послуг до складу валових витрат.

Матеріали справи не містять, а позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля, що не дає можливості довести, що автопослуги надані ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»пов'язані господарською діяльностю позивача.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, засновником та директором ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»є громадянин ОСОБА_7, який у своїх поясненнях, викладених в протоколі допиту свідка від 21.01.2010 року повідомив, що дане підприємство було зареєстроване ним за проханням сторонніх осіб за винагороду і в діяльності ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»він участі не приймав. Жодного звітного документа та декларацій з податку на додану вартість на протязі 2005-2009 років він не підписував. Діяти від свого імені для здійснення підприємницької діяльності нікого не уповноважував.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управління МВС України на ПЗЗ від 09.02.2010 року № 37/4/1-98, наданого до перевірки, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_7 в актах виконаних робіт від 05.04.2008 року, від 09.04.2008 року, від 24.04.2008 року, від 26.04.2008 року, від 07.05.2008 року, від 09.05.2008/ року, від 21.05.2008 року, від 24.05.2008 року, від 27.05.2008 року, від 30.05.2008 року, від 03.06.2008 року, від 07.06.2008 року, від 19.06.2008 року, від 20.06.2008 року, від 28.06.2008 року від 26.06.2008 року, від 10.07.2008 року, від 26.07.2008 року, від 31.07.2008 року, від 05.08.2008 року, від 27.08.2008 року, від 20.08.2008 року, від 28.08.2008 року, від 11.09.2008 року, від 19.09.2008 року, від 28.09.2008 року, від 26.09.2008 року, від 03.10.2008 року, від 14.10.2008 року, в податкових накладних від 05.04.2008 року № 182, від 09.04.2008 року № 185, від 24.04.2008 року № 192, від 26.04.2008 року № 196, від 07.05.2008 року № 203, від 09.05.2008 року № 206, від 21.05.2008 року № 216, від 24.05.2008 року № 219, від 27.05.2008 року № 223, від 30.05.2008 року № 228, від 03.06.2008 року № 232, від 07.06.2008 року № 236, від 19.06.2008 року № 254, від 20.06.2008 року № 246, від 24.06.2008 року № 249, від 28.06.2008 року № 256, від 26.06.2008 року № 252, від 10.07.2008 року № 258, від 26.07.2008 року № 252 та № 260, від 31.07.2008 року № 263, від 05.08.2008 року № 226 та № 226/1, від 27.08.2008 року № 230, від 20.08.2008 року № 268, від 28.08.2008 року № 234, від 11.09.2008 року № 238, від 19.09.2008 року № 240, від 28.09.2008 року № 252, від 26.09.2008 року № 244, від 03.10.208 року № 348, від 14.10.2008 року № 352 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою (особами).

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій позивача по віднесенню до складу валових витрат вартість робіт, послуг по актам виконаних робіт наданих ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»та віднесенню до податкового кредиту грошових коштів, оскільки фінансово-бухгалтерська документація від імені ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»була підписана особою, яка не має жодного відношення до діяльності вказаного підприємства.

Відповідно до п. 18. Порядку заповнення податкової накладної Затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Однак, мета використання товарів та послуг позивачем не підтверджена, а саме, факт здійснення реальної господарської операції по транспортуванню паливно-мастильних матеріалів, рідких небезпечних вантажів, інших технічних рідин по території України позивачем не доведена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-2003»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір-2003»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.