Ухвала суду № 23577521, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16905/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Агро" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 02.11.2011 р. за № 0009472304 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 995 381,00 грн. та за № 0009482304 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 695 097,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки був складений Акт №1359/23-4/35430214 від 18.10.2011 року, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п.150.1 ст.150 розділу ІІІ та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 19 995 381,00 грн. та занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 5 695 097,00 грн..

На підставі Акту перевірки податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0009472304 від 02.11.2011 року, щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 995 381,00 грн. та № 0009482304 від 02.11.2011 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 695 097,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки позивача податковим органом не враховано певні норми Податкового кодексу України, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Особливості справляння податку на прибуток підприємств, з огляду на предмет розгляду даної справи, визначаються підрозділом 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 1 якого визначено, що Розділ III цього Кодексу, положеннями якого визначається порядок обрахування та сплати податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Підпунктами 2 та 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств) платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

В свою чергу, пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України у 2011 році повинен застосовуватись з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Водночас, порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів визначений ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Дана норма кореспондується з положеннями Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143.

До того ж, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Отже, виходячи з наведеного, позивач, на думку колегії суддів, правомірно склав декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а відтак податковим органом безпідставно прийнято відносно останнього оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2012.