Ухвала суду № 23577006, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7618/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Азот»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №00000342304 та №00003523204 від 12.05.2011 року, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та суму бюджетного відшкодування названого податку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сумтеххім», яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки товар отриманий позивачем та використовується під час здійснення його господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому ПАТ «Азот»має прав на отримання бюджетного відшкодування.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що у період з 07.04.2011 року по 15.04.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Черкаси проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Азот»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2011 року №1060/23-4/00203826 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на суму 62500,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 12 травня 2011 року № 00000342304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 62500,00 грн. та №0000352304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у такому ж розмірі.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім циліндру 3-ї ступені компресора КМ5+КМ5 від ТОВ «Сумтеххім», за відповідним договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки ТОВ «Сумтеххім»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, а тому правочини, вчинені ТОВ «Сумтеххім», що виконувались протягом перевіреного періоду з покупцями останнього, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що товар по правочину, укладеному між ТОВ «Сумтеххім»та ТОВ «Дніпротехенерго», першим отриманий не був, а тому не був переданий покупцям, отже назване товариство безпідставно включило до податкового зобов'язання суму в розмірі 62500,00 грн., яке виникло за договором поставки, укладеним з позивачем.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи 03 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Сумтеххім»було укладено договір постановки №1220-430.

Відповідно до розділу 1 названого договору постачальник (ТОВ «Сумтеххім») зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити на умовах DDP -Черкаси, запасні частини до комплексу КМ5+КМ5 в подальшому продукція: циліндр 3-ї ступені компресора КМ5+КМ5, черт. 97.00-050СБ и черт. №97.00-050.01 (поковка -V групи Кп.275 МПа ДСТУ 8479-70, матеріал: сталь 35 ДСТУ 1050-60) зібраний з втулкою, матеріал СЧ 35 ДСТУ 1412-85, черт. 09.00-050.02 в кількості одного комплекту вартістю 375000,00 грн. в тому числі ПДВ -62500,00 грн.

На підтвердження факту отримання позивачем придбаного у ТОВ «Сумтеххім»товару, позивачем надано копію видаткової накладної, прибуткового ордеру журналу реєстрації довіреностей, в якому зареєстровано довіреність, видану на отримання продукції у постачальника -ТОВ «Сумтеххім», картки складського обліку матеріалів, документів про рух отриманого циліндру на підприємстві позивача, а також копію платіжного доручення, що підтверджує проведення розрахунку позивача з контрагентом за придбаний товар.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну ТОВ «Сумтеххім», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент його контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав жодних доказів однопредметності договорів, укладених між ПП «Дніпротехенергобуд»та ТОВ «Сумтеххім»та між останнім і позивачем, нікчемність характеру першої з яких стала підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що актом перевірки не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування, визначені в п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про безпідставність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 62500,00 грн.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М