Ухвала суду № 23576983, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4123/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латкрок-Сервіс»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Латкрок-Сервіс»звернулося у суд з позовом до Броварської ОДПІ Київської області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842301 від 25.06.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ремстройелектро», яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки підрядні роботи дійсно отримані позивачем за названим договором, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що у період з 31.05.2011 року по 06.06.2011 року посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Латкрок-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ремстройелектро»за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2011 року №658/232/35875637 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 53370,50 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 25 червня 2011 року № 0000842301, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42654,00 грн., зі сплати штрафних (фінансових) санкцій - 10663,50 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім будівельних робіт від ТОВ «Ремстройелектро»за відповідним договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки ТОВ «Ремстройелектро»щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень -листопад 2010 року та січень 2011року податковими органами встановлено взаємовідносини останнього з ПП «Агропрайд», за наслідками перевірки якого встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Також перевіркою встановлено, що ПП «Агропрайд»у період з вересня по грудень 2010 року формувало податковий кредит від постачальників по яким угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, та 656 ЦК України.

В результаті порушення контрагентами-постачальниками ПП «Агропрайд»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на адресу останніх, на думку податкового органу мають протиправний характер, а тому усі операції купівлі -продажу ПП «Агропрайд»з його постачальниками та покупцями за період з вересня по грудень 2010 року є нікчемними.

Враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Ремстройелектро»з підприємствами -постачальниками ПП «Агропрайд», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Равас», відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) на адресу першого, податкові накладні, виписані ТОВ «Ремстройелектро»в подальшому підприємствам -покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями, що не відповідають чинному законодавству, не можуть вважатися належними доказами підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами -покупцями.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи 25 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ «Ремстройелектро»було укладено договір підряду №10-25.

Відповідно до п. 1.1. названого договору замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Ремстройелектро») приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми силами комплексу робіт на об'єкті «Ремонт прального цеху (устаткування приміщення прибудови) за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності, 26»у відповідності до умов договору, згідно проектної документації на об'єкті, державними будівельними нормативами.

На підтвердження факту отримання позивачем робіт щодо проведення ремонту, наданих ТОВ «Ремстройелектро», позивачем надано копії кошторису з найменуванням робіт і витрат, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання будівельних робіт, найменування робіт і витрати в яких повністю відповідають кошторису, а також копії платіжних доручень, що підтверджують проведення розрахунку позивача з контрагентом за проведені роботи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну ТОВ «Ремстройелектро», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент його контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав жодних доказів того, що саме контрагент позивача не мав трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договору, укладеного з позивачем, в той час як позивачем під час розгляду справи надано фінансові та бухгалтерські документи на підтвердження придбання ТОВ «Ремстройелектро»будівельного обладнання для виконання договору підряду. Додатково судова колегія звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано жодних доказів однопредметності договорів, укладених між контрагентами ТОВ «Ремстройелектро»та між останнім і позивачем.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.