Ухвала суду № 23575927, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2906/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.І., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(список № 1) в сумі 30 877, 43 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт»(ідентифікаційний номер юридичної особи: 05495590) на користь Управління Пенсійного фонду у місті Білій Церкві заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за січень 2011 року у сумі 3767 гривень 39 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт»(Відкрите акціонерне товариство «Техмашремонт») створено та зареєстровано 10.06.1993 року і відповідно до статуту (копія якого є у матеріалах справи) є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у звязку з виплатою та доставкою пенсій за січень 2011 року у сумі 30 877, 43 гривень.

До розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій, відшкодування яких вимагає здійснити позивач, включено 20 пенсіонерів, з яких: 12 осіб, які набули права на пенсію до 01.01.2004 (сума витрат на виплату і доставку пенсій цим пенсіонерам, що включена позивачем до розрахунку, становить 14 988, 59 гривень); 8 осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і набули права на пенсію за віком, з урахуванням їх соціального статусу (для чоловіків 55 років; для жінок 50 років), сума відшкодувань за січень 2011 року складає 10104, 11 гривень).

Крім того, позивач розраховуючи суму витрат на виплату на доставку пільгових пенсій за січень 2011 року по 7 особам включає у стаж роботи цих осіб стаж, коли ці особи працювали на іншому підприємстві, правонаступником якого не є Білоцерківське орендне ремонтне підприємство, правонаступником якого є ВАТ «Техмашремонт»(ПАТ «Техмашремонт») та враховує додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення, що становить на 2017, 34 гривень більше, ніж без врахування стажу, додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень.

Суд першої інстанції задовольняючи позов частково прийшов до висновку, що стягненню підлягає частина суми заборгованості, яка складає 3767, 39 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 року).

Згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року за № 16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 року за № 998/6189.

Що стосується осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», то до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій цим особам підприємствами не відшкодовувались.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», тобто до 1 січня 2004 року, обовязку підприємств відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено не було, то витрати на виплату таких пенсій, призначених до 1 січня 2004 року, відшкодуванню позивачу Товариством не підлягають, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 14 988, 59 гривень з відповідача безпідставні.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Товариства суми витрат, яка, як встановили суди, складається із сум додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, суд першої інстанції прийшов до висновку, що включення до розрахунку витрат на виплату додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним та безпідставним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до пункту 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що факт видачі довідок про підтвердження пільгового характеру роботи на підприємстві або на підприємстві, правонаступником якого є відповідач підтверджує правомірність включенням до стажу роботи цих осіб, їх роботи на інших підприємствах, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Техмашремонт»(Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт») є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено з довідки відділу державної реєстрації Білоцерківської міської ради від 04.11.2010 року № 1194/ю/04-11, відповідно до якої Білоцерківське орендне ремонтне підприємство, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 27.11.1990 року № 401 не є правонаступником прав та обовязків будь-якої юридичної особи.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що посилання позивача на те, що відповідач видавав довідки про стаж роботи таким особам (при чому у довідках окремо зазначені періоди роботи безпосередньо на підприємстві відповідача) і тому у відповідача виникають зобовязання по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є належним доказом, а тому правомірно не прийняті до уваги.

Отже, висновок суду першої інстанції, що витрати на виплату яких відповідно до підпункту 6.6 пункту 6 Інструкції не включаються до розміру фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню правомірний, тому сума заборгованості в розмірі 2017, 34 гривень стягненню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»працівникам, що мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відшкодовуються Пенсійному фонду Україну підприємствами до досягнення такими працівниками зменшеного пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(стаття 55), а не до досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для набуття права на пенсію за віком.

Згідно із статтею 63 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік знижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у звязку з таким зниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним і безпідставним.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення позивачем до розрахунку 8 осіб, що мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи і пенсійний вік яких вже настав є неправомірним, а тому сума 10104, 11 гривень (з розрахунків за січень 2011 року) стягненню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 28 листопада 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за липень 2008 року, до розрахунку якої включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню підлягає лише заборгованість в сумі 3767, 39 гривень.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.