Ухвала суду № 23575920, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16431/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменко В.І., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудлак 2010" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудлак 2010»звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007762305 від 19.10.2010 року

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0007762305 від 19.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на підставі направлення № 2668/23 від 06.10.2010 року проведено планову перевірку ТОВ «Гудлак 2010»щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено Акт від 06.10.2010 № 0915/26/54/23/36993583.

У вказаному Акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст. 7-8 , п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено друкування фіскальних звітних чеків за 23.09.2010 року та 01.10.2010 року, в КОРО не зазначено дату розпочатку; та ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлено відсутність в кафе таблички встановленого зразка, яка складається з графічного знаку про заборону куріння та напису «куріння заборонено».

На підставі зазначеного Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2010 № 0007762305, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гудлак 2010»штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині щодо вчинення позивачем порушення ст. 7-8 , п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»прийшов до висновку, що підстав для притягнення позивача за порушення сказаних норм Закону у відповідача не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" .

Пункт 1 статті 3 цього Закону зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Пункт 9 статті 3 цього Закону зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 12 статті 3 вказаного Закону передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зі змінами та доповненнями, фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти; реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; фіксальний звітний чек -це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконання розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; фіскальний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Крім того відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження вимог щодо реалізації фіксальних функцій реєстраторами розрахункових операцій" від 18.02.2002 року Встановлено, що усі режими роботи реєстратора, крім тих, що забезпечують усунення причин блокування, повинні блокуватися у разі: відключення механізму друкування чеків і звітів; відключення індикатора клієнта, виконаного у вигляді окремого блока; спроби зміни дати; спроби зміни опису товару або послуги (крім вартості одиниці їх виміру) після проведення першої реєстрації продажу цього товару; вичерпання ємності, несправності, відключення або заміни фіскальної пам'яті; перевищення встановленої кількості аварійних обнулень; порушення послідовності виконання операцій, передбачених програмним забезпеченням реєстратора; спроби занесення фіскальної інформації до фіскальної пам'яті, якщо в годиннику-календарі встановлено дату, що передує даті останнього Z-звіту; перевищення максимальної тривалості зміни; відсутності чекової стрічки; відсутності контрольної стрічки (у разі коли контрольна стрічка друкується одночасно з чековою); перевищення максимальної кількості розрядів чисел, що обробляються; зниження напруги до рівня, при якому не гарантується достовірна обробка та зберігання даних; спотворення даних у фіскальній пам'яті.

З матеріалів справи вбачається, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудлак 2010»наявне реєстраційне посвідчення № 2654008173 від 10.08.2010 року на реєстратор розрахункових операцій «Марія - 301 МТМ», видане Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

Зазначений РРО внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та оснащено належним внутрішнім програмним забезпеченням (М 301 Т 10).

Реєстратор розрахункових операцій «Марія - 301 МТМ»є розрахунковим реєстратором, який повністю відповідає технічним вимогам, встановленим щодо реєстраторів розрахункових операції в чинному законодавстві.

Одночасно з цим, судом першої інстанції з листа Закритого акціонерного товариства «Резонанс», що є виробником РРО «Марія 301 МТМ»встановлено, що у відповідності до Постанови КМУ від 18.02.2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z -звіту. При цьому розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто в разі, якщо після виконання останнього Z -звіту не було проведено жодної розрахункової операції, то робоча зміна в РРО не розпочалася. Відповідно при виконанні Z - звіту друкується копія звіту за останню зміну.

Враховуючи ті обставини, що 23.09.2010 року та 01 жовтня 2010 року розрахункові операції позивачем не проводились, тому неможливо роздрукувати Z-звіти за вказані дати, при цьому позивачем були долучені Z-звіти за останні робочі зміни.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскільки технічні можливості РРО «Марія-301 МТМ»не дають змоги друкувати Z-звіт з окремим порядковим номером за день, коли були відсутні розрахункові операції, а позивачем в такому випадку було роздруковано копії фіскальних звітів за останню зміну, тому правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у відповідача не було.

Стосовно порушення позивачем ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме відсутність в кафе таблички встановленого зразка, яка складається з графічного знаку про заборону куріння та напису «куріння заборонено»суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем розміщена наочна інформація про заборону куріння у барній зоні приміщення, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та стягнення штрафних санкцій, за порушення вищевказаних норм закону.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Стаття 15-2 цього Закону встановлює обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Частина 4 ст. 15-2 Закону «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" вимагає у місцях та закладах, де куріння заборонено, розміщувати наочну інформацію, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». Ця вимога стосується місць та закладів, перелік яких зазначено у частинах другій та третій статті 15-2 вищевказаного Закону.

Частина 2, 3 статті 15-2 Закону встановлює обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що частина нежилого приміщення, яку орендує позивач у торговому центрі є тим приміщенням, у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в якому має бути розміщена наочна інформація, визначена вказаним Законом та обладнані відповідні місця для куріння.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»встановлена відповідальність посадових осіб і громадян за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами .

Відповідно до п.10 ч.2 ст.17 зазначеного Закону, за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що наочна інфрормація про заборону куріння розташована у барній зоні приміщення.

Крім того, в запереченнях до Акту перевірки зазначено, що табличка про заборону куріння з відповідним текстом є в наявності.

Враховуючи ті обставини, що позивачем не порушено норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки відповідна інформація про заборону куріння була розміщена у барній зоні приміщення, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності, визначеної ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано беззаперечні докази на підтвердження позовних вимог, в той же час відповідачем не надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скавовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення .

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.