Ухвала суду № 23575764, 06.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10006/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протипранвими та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області від 09 листопада 2010 року форми «В1»№0000722300/0 та форми «Р»№0000712300/0.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем порушено вимоги пп.7.2.6, пп.. 7.2.3 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних в попередніх періодах, а тому відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та винесено податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30 серпня 2010 року по 15 жовтня 2010 року ДПІ у Бородянському районі Київської області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Алюпол»за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт №645/23-33283810 від 22 жовтня 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 221714 грн., в тому числі за серпень 2008 року -165182 грн., за квітень 2009 року -4590 грн., за травень 2009 року - 49104 грн., за липень 2009 року -2541 грн., а також занижено суму податку на додану вартість на 917482 грн., в тому числі за серпень 2008 року -103610 грн., за жовтень 2008 року -76572 грн., за січень 2009 року -171965 грн., за лютий 2009 року -224335 грн., за квітень 2009 року -60207 грн., за червень 2009 року -26582 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначених висновків відповідач дійшов, оскільки вважає, що в порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не здійснено зменшення податкового кредиту (тобто відсутнє коригування) на суму 913587 грн., в тому числі за травень 2008 року -14967 грн., за червень 2008 року - 34708 грн., за липень 2008 року - 19055 грн., за серпень 2008 року - 48552 грн., за вересень 2008 року - 55058 грн., за жовтень 2008 року - 50619 грн., за листопад 2008 року - 50502 грн., за грудень 2008 року - 66167 грн., за січень 2009 року - 112890 грн., за лютий 2009 року - 74331 грн., за березень 2009 року - 54024 грн., за квітень 2009 року - 49401 грн., за травень 2009 року - 26561 грн., за червень 2009 року - 2541 грн., за лютий 2010 року - 69454 грн., за березень 2010 року - 61693 грн., за квітень 2010 року - 31966 грн., за травень 2010 року -66529 грн., з вартості валових витрат, які пов'язані з виготовленням власної продукції, реалізованої за цінами, нижче собівартості, на підставі чого власні матеріали та витрати вважаються використаними не в господарській діяльності, а також в порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 447248,00 грн. згідно накладних, які були виписані у період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2008 року, який був перевірений згідно актів перевірки №442/23-33283810 від 11 жовтня 2007 року, №705/23-33283810 від 02 вересня 2008 року, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 447247,54 грн., в тому числі за квітень 2008 року - 260858,44 грн., за травень 2008 року - 45991,80 грн., за червень 2008 року - 463,40 грн., за липень 2008 року - 40943,12 грн., за жовтень 2008 року - 41877,65 грн., за листопад 2008 року - 55825,40 грн., за грудень 2008 року - 15,00 грн., за березень 2009 року - 1251,90 грн., за травень 2009 року - 20,83 грн.

На підставі акту перевірки №645/23-33283810 від 22 жовтня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року №0000712300/0 форми «Р», яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1376223 грн. (в тому числі 917482 грн. за основним платежем, 458741 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та №0000722300/0 форми «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 221714 грн., в тому числі за серпень 2008 року - 165182 грн., за квітень 2009 року - 4590 грн., за травень 2009 року - 49401 грн., за липень 2009 року - 2541 грн.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку позивачем податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2010 року №0000712300/0 форми «Р»та №0000722300/0 форми «В1»скарги були залишені без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2010 року №0000712300/0 форми «Р»та №0000722300/0 форми «В1»з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до пп.пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Враховуючи, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За підтвердження придбання та оплати товару позивачем в податковому періоді, в якому були виписані податкові накладні, які фактично отримані позивачем в наступних податкових періодах, колегія суддів доходить висновку про дотримання позивачем положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту. Крім того, відповідачем на наведено доводів щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту повторно в періоді отримання податкових накладних, не наведено інших підстав для неможливості позивача використати його право на включення до податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п.7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп.5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених п.п.5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у п.5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлена заборона на включення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних з реалізацією продукції нижче собівартості, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій накладні відсутнє.

Разом з тим, згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Однак, відповідачем не доведено, що продаж продукції позивачем здійснювався пов'язаним особам.

Пункт 1.32 ст.1 вищенаведеного Закону визначає господарську діяльність, як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що діяльність позивача, пов'язана з виробництвом та продажем власної продукції, відповідає положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), є господарською, витрати, що понесені позивачем в процесі виробництва продукції відносяться до валових витрат у повному обсязі, а суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) позивачем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, включаються до податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, натомість, позивачем доведено відсутність порушення в його діях пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року №0000712300/0 форми «Р»та №0000722300/0 форми «В1»є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.