Ухвала суду № 23575489, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13557/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Суматра ЛТД»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення -рішення -задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва №00018223 від 10 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач -Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 серпня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість TOB «Суматра ЛТД»за період квітень - травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 156/23-50/21591206.

Актом перевірки встановлено порушення TOB «Суматра ЛТД»п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме занижено податок на додану вартість в сумі 713 165, 00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 530 948, 00 грн. та травень 2010 року в сумі 182 217, 00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001822310/0 від 10 вересня 2010 року, яким зобов'язано позивача сплатити податок на додану вартість у розмірі 1 051 525, 80 грн., за основним платежем - 713 165, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 338 360, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, TOB «Суматра ЛТД»укладено договори поставок з ПП ВКФ «Ловді», TOB «Торговий дім Віктер Плюс», TOB «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», TOB «Натурфарм», TOB «Мікролайф центр», TOB «Сіхдна торгівельна компанія», TOB «Гранд Дистрибюшн Донецьк», TOB «Вельта ЛТД», TOB «Торговий дім Бюті Трейд», TOB «Фармацевтична компанія «Максима», ТОТВ «Юніфуд», TOB «Шарте-Україна», укладено договори оренди частки нежитлового приміщення з TOB «Сегмент-А», ПП «Рікон-Плюс», укладено договір на виготовлення друкованої продукції з TOB ВНВП «Група крмпаній Гріффін»та укладено договір про надання рекламних послуг з TOB «Нове місто», ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин-Технолоджи».

Згідно звітних податкових декларацій з ПДВ TOB «Суматра ЛТД»за квітень - травень 2010 року, позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані у квітні - травні 2010 року ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин - Технолоджи», TOB ВНВП «Група компаній Гріффін», TOB «Вельта-ЛТД», TOB «Торговий дім Бюті Трейд», TOB «Нове місто», TOB «Гранд Дистрибюшн Донецьк», TOB «ТД Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», TOB «Рікон Плюс», TOB «Східна торгівельна компанія», TOB «Шарте Україна», TOB ФК «Максима», TOB «Сегмент-A», TOB «Натурфарм», TOB «Юніфуд», TOB «Торговий дім Віктер Плюс», TOB «ВКФ Ловді», TOB «Літера Друк», TOB «Мікролайф центр».

В підтвердження виконання вказаних операцій позивачем надано договори поставки, таблиці з переліком видаткових та податкових накладних до Договорів поставок, договори суборенди, податкові накладні, акти наданих послуг, видаткові накладні.

Між тим, апелянт посилається на те, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів TOB «Суматра ЛТД».

Тобто сума податкового зобов'язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця в зв»язку з чим вказані суми не можуть бути віднесено до податкового кредиту.

Проте, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, зважаючи на наступне.

Згідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою хтя нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, час укладення договорів та виконання його умов контрагенти позивача були повноважні на підписування фінансово-господарських документів, зокрема, податкових накладних.

Крім того, контрагенти позивача не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і мали чинні свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит за квітень - травень 2010 року на підставі наявних в матеріалах справи копій податкових накладних.

Враховуючи, що наявність податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, а тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що для формування платниками податку податкового кредиту необхідно встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Оскільки податковим органом не надано доказів відсутності реальності здійснення господарських операцій, а тому підстави для донарахування сум податку на додану вартість відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 12 квітня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.

Повний текст ухвали виготовлений 11 квітня 2012 року.