Ухвала суду № 23574870, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1005/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Кучми А.Ю. та Гром Л.М.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення від 21 червня 2011 року №0001330720/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ТОВ «Вижак»звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення від 21 червня 2011 року № 0001330720/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 червня 2011 року № 0001330720/0. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вимог підпункту 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не довів, що ціна реалізації імпортованого позивачу товару не відповідає рівню звичайних цін.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вижак»було зареєстровано як юридичну особу 10 вересня 2007 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 365854). ТОВ «Вижак»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 11 вересня 2007 року згідно даних Довідки про взяття на облік платника податків від 26 серпня 2010 року № 82943/10/29-218.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № АА 354389 від 12 серпня 2010 року до видів діяльності ТОВ «Вижак»за КВЕД відноситься, зокрема 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.12.0 Складське господарство, 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

28 квітня 2011 року ТОВ «Вижак»подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з Додатками № 1 (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість), Додатком № 2 (Довідка про залишення суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), Додаток № 3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування), Додаток № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), згідно даних яких заявило до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податку на додану вартість в розмірі 330 013, 00 грн.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вижак»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2010 року, за результатами якого було складено акт від 06 червня 2011 року № 556/1-07-20-35379902.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз в тому, що підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита) більше ніж 20 % разом із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 4.3 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за березень 2010 року у розмірі 330 013, 00 грн. та відповідно до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту на тотожну суму. На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Вижак»вимог пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у завищені заявленої суми до відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на 330 013, 00 грн.

21 червня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001330720/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за порушення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 330 013, 00 грн. за квітень 2010 року та застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 503, 25 грн. на підставі абзацу першого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість була відшкодована на момент проведення перевірки в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема, положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством, а митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визнання бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до наведеної норми звичайна ціна не прирівнюється до митної вартості товарів, ввезених на митну територію України з метою їх подальшої реалізації на митній території України.

Згідно п. 1.18 ст. 1 вищезазначеного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом першим підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334/94-ВР) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці при проведенні процедури розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України, а положення п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР не дають підстав для висновку про те, що митна вартість може визначатись звичайною ціною.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не надано доказів того, що формування ціни реалізації імпортованого товару, що визначалась в договорах, і визначення бази оподаткування податком на додану вартість суперечить чинному законодавству про оподаткування та не доведено, що ціна реалізації імпортованого позивачем товару не відповідає рівню звичайних цін, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 330 013, 00 грн. та відповідно про безпідставність висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на цю ж суму

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Гром Л.М.