Ухвала суду № 23574857, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13170/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 р. адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Рено Україна»до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Рено-Україна»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000214230 від 14.04.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 3 020 866 грн. та № 0000204230 від 14.04.2011 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 540 821 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000204230 від 14.04.2011 р. в частині визначеного зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 540 821 грн., в тому числі 2 030 752 грн. за основним платежем та 507 688 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0000214230 від 14.04.2011 р. в повному обсязі.

В апеляційній скарзі спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі за текстом -«СДПІ у м. Києві»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.02.2011 р. по 09.03.2011 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Рено Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 161/1-23-33552751 від 15.03.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(закони втратили чинність з 1 квітня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI).

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Протягом періоду, що перевірявся, ПАТ «Рено Україна»здійснювало реалізацію автомобілів відповідно до укладених дилерських угод.

При цьому, позивачем відносились до складу валових витрат та податкового кредиту витрати з оплати дилерських послуг по реалізації та популяризації транспортних засобів торгових марок » та ».

Крім того, до валових витрат відносились видатки, пов'язані з наданням працівникам підприємства грошових коштів під звіт, використання яких не підтверджено первинними документами.

На думку податкового органу наведене призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 032 657 грн. та заниження податку на додану вартість на 2 410 293 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, СДПІ у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000214230 від 14.04.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 3 020 866 грн., в тому числі 2 410 239 грн. за основним платежем та 602 573 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000204230 від 14.04.2011 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 540 821 грн., в тому числі 2 032 657 грн. за основним платежем та 508 164 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалюючи рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000204230 від 14.04.2011 р. в частині визначення зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 381 грн. 25 коп., в тому числі 1 905 грн. за основним платежем та 476 грн. 25 коп. за штрафними санкціями, внаслідок необґрунтованого віднесення позивачем до складу валових витрат сум виплачених працівникам підприємства грошових коштів під звіт, використання яких не підтверджено первинними документами.

Такий висновок суду першої інстанції позивачем не заперечується.

В частині визначення податкових зобов'язань за результатами господарських операції, пов'язаних з виконанням ПАТ «Рено Україна» дилерських договорів, судова колегія бере до уваги наступне.

На період виникнення спірних правовідносин питання, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За умовами дилерських угод позивач надав дилерам права із здійснення продажу товарів, післяпродажного обслуговування автомобілів та зобов'язався оплатити вартість наданих послуг.

В свою чергу дилери зобов'язані, серед іншого, надавати послуги з просування товарів марки Рено на ринку України, зокрема, шляхом проведення рекламних заходів.

Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у згаданій частині, оскільки витрати з оплати послуг дилерів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Рено Україна»та спрямовані на отримання економічної вигоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що за своєю правовою природою дилерська угода є договором купівлі-продажу, а відтак не може передбачати будь-якої винагороди дилеру, суд апеляційної інстанції не приймає як доказ.

Укладені позивачем договори містять положення згідно яким продаж може здійснюватись як на умовах комісії, так і шляхом викупу зі складу відповідального зберігання.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи постанову суд першої інстанції припустився очевидної арифметичної помилки.

Так в резолютивній частині зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0000204230 від 14.04.2011 р. підлягає скасуванню в частині визначення зобов'язання в розмірі 2 032 657 грн. за основним платежем та 508 164 грн. за штрафними санкціями, проте помилково вказано його загальний розмір -2 540 821 грн.

Разом з тим, на думку суду такий недолік не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки може бути усунутий окружним адміністративним судом в порядку статті 169 КАС України.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 03 квітня 2012 р.