Ухвала суду № 23574850, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1520/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Геотон»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Геотон»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -Іванківська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000401600 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. у зв'язку з несвоєчасним поданням податкових декларацій (розрахунків).

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 12.05.2011 позивач просив про визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року податковою звітністю та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000401600.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позов було задоволено частково, рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, викладене у формі письмового повідомлення від 24.02.2011 №768/10/28-008 та податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000401600 визнані протиправними та скасовані. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На вказану постанову Іванківська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на податковому обліку в Іванківській МДПІ та є платником податку на додану вартість.

В березні 2011 року Іванківською МДПІ на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності, за результатами якої складено акт від 11.03.2011 №212/16/30869485.

Даною перевіркою було виявлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, що полягало в неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.03.2011 № 0000401600, яким відповідно до приписів п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем податок на додану вартість на суму 170,00 грн.

Згідно письмових заперечень Іванківська МДПІ не заперечує, що податкова декларація приватного підприємства «Геотон»з податку на додану вартість за січень 2011 року податковим органом була отримана.

Проте, у зв'язку з тим, що вказана податкова декларація заповнена приватним підприємством «Геотон»всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, її не визнано як податкову звітність. Зазначені обставини відображені податковим органом у письмовому повідомленні від 24.02.2011 №768/10/28-008, надісланому на адресу платника податків.

Крім того, відповідач зазначав, що надісланий позивачем до податкового органу додаток до декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, а саме: реєстр отриманих і виданих податкових накладних у електронному вигляді сформовано позивачем з порушенням формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків, що унеможливлює опрацювання зазначених у ньому даних, що суперечить п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, а тому подану позивачем податкову звітність як податкову декларацію з податку на додану вартість було не визнано.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 цього Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 48.1 статті 48 цього Кодексу визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до вимог пункту 48.2 статті 48 цього Кодексу, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити обов'язкові реквізити, що наведені в цій нормі та є вичерпними.

Пунктом 48.7 зазначеної вище статті встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.10 ст.49 цього Кодексу, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною.

Відповідач не заперечує, що в поданій позивачем до податкового органу податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року було заповнено усі рядки, зокрема, щодо найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичної особи - платника податку. Крім того, зазначена декларація містить підписи керівника та головного бухгалтера підприємства позивача та скріплена печаткою юридичної особи.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Пунктом 46.5 статті 46 цього Кодексу передбачено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

Пунктом 6 наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок) передбачено, що цей наказ набирає чинності з моменту його опублікування.

Зазначений наказ було опубліковано 04.03.2011 в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України»№14.

Таким чином, на момент подання позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (21.02.2011) та винесення податковим органом письмового повідомлення про невизнання зазначеної декларації податковою звітністю (24.02.2011) вищезазначений наказ чинності не набрав, а тому посилання відповідача на порушення позивачем вимог Порядку затвердженого цим наказом є безпідставними.

Відповідно до абз. 2 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України, до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Таким чином, порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року регулюється наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації, порядку її заповнення і подання».

Приписами вказаного Порядку визначено виключний перелік додатків, які платник податків на додану вартість повинен подавати до податкового органу разом з податковою декларацією з податку на додану вартість.

Проте, згідно приписів п. 201.15 ст.201 Податкового кодексу України та положення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, колегія суддів зазначає, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних подається платником податків до податкового органу щомісячно одночасно з податковою декларацією за місячний звітний період. Разом з тим, зазначений реєстр не є невід'ємною частиною (обов'язковим додатком) до декларації, .а є окремим документом, який є основою для відображення зведених результатів обліку операцій з придбання та поставки товарів (послуг) у податкових деклараціях з податку на додану вартість, що подається, зокрема, у електронному вигляді.

Таким чином, відсутність або наявність реєстру виданих та отриманих податкових накладних при поданні декларації з податку на додану вартість не може бути розцінено як подання декларації, що заповнена всупереч ст. 48 Податкового кодексу України та вищевказаного Порядку, а тому не є підставою для невизнання такої декларації податковою звітністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на неможливість опрацювання податковим органом даних, зазначених у поданому позивачем в електронному вигляді реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, з огляду на те, що електронний файл на магнітному носії - дискеті не відкривається, не приймаються до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про зазначене суду надано не було.

За таких обставин, доводи позивача стосовно неправомірності дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року є обґрунтованими.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що під час визначення податковим органом відповідальності за неподання позивачем податкової декларації, Іванківською МДПІ не враховано вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, колегія суддів вбачає, що розмір штрафних санкцій, визначений у податковому повідомленні - рішенні Іванківської МДПІ від 11.03.2011 №0000401600, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу Іванівської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

Ухвалу складено в повному обсязі 27.03.2012