Ухвала суду № 23574767, 28.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8697/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В. Зайцева В.С. Телющенка П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лантакс»про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року Білоцерківська ОДПІ Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лантакс»та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лантакс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»кошти в розмірі 150 000,00 грн. як вартість майна, отриманого за нікчемними правочинами та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»кошти в розмірі 150 000,00 грн. як вартість майна, отриманого за нікчемними правочинами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»зареєстроване як юридична особа 17.07.2002 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради.

12.12.2008 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстроване як юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лантакс».

З 24.03.2010 по 19.04.2010 працівниками Білоцерківської ОДПІ на підставі направлень № 95 від 24.03.2010 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами проведення якої складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»від 26.04.2010 № 1274/23-2-32123827/87.

В ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено проведення безтоварної операції: придбання ТОВ СІУП «Бегленд»у ТОВ «Торговий дім «Лантакс»скоб в кількості 2 500 шт. за ціною 10,00 грн. за 1 шт. (всього на суму 30 000,00 грн.) в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн. (прибуткова накладна № 648 від 28.05.2009); поліпропілен в кількості 10 000 тис. т за ціною 10,00 грн. за 1 т (всього на суму 120 000,00 грн.) в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн. (прибуткова накладна № 183 від 05.06.2009).

В прибуткових накладних від ТОВ «Торговий дім «Лантакс»вказано, що місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Лантакс»: м. Київ, вул. Бастіонна, 15. Станом на дату складання акту ТОВ «Торговий дім «Лантакс»знаходиться на 8 стані -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Як зазначено позивачем, згідно листа УПМ ДПА в Київській області від 16.04.2010 № 3389/7/26-31/2406 проведеними заходами в рамках розслідування кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Лантакс»зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 15 за якою фактично не знаходиться, а з показів власників приміщення за цією адресою ніколи там не знаходилося. Посадова особа та засновник, згідно з реєстраційними документами, ОСОБА_7 вказав, що він жодних фінансово-господарських документів від імені ТОВ «Торговий дім «Лантакс»не підписував, діяльності не здійснював, за підписання реєстраційних документів від невідомих осіб отримав грошову винагороду, мети здійснення підприємницької діяльності не мав.

За результатами експертного дослідження підписів ОСОБА_7 складено висновок, згідно з яким первинні документи, податкові накладні, оформлені від імені ТОВ «Торговий дім «Лантакс»підписані не ОСОБА_7, а іншою особою.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім цього, для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання та виконання господарських операцій відповідачі займалися фінансово-господарською діяльністю на законних підставах та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виключені не були, кримінальну справу по факту ухилення від сплати податків стосовно посадових осіб відповідачів порушено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лантакс»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього кодексу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф зокрема є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб'єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що днем порушення Товариством з обмеженою відповідальністю спільного Ірано-Українського підприємства «Бегленд»встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності згідно з Актом перевірки від 26.04.2010 є дата укладення угоди в період з 28.05.2009 по 05.06.2009 (прибуткові накладні № 648 від 28.05.2009 та № 183 від 05.06.2009), строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України позивачем був пропущений.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.