Постанова № 23574766, 28.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12217/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В. Реун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Газінтек»на постанову Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Газінтек»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року ПАТ «Газінтек»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва та просило скасувати повідомлення-рішення № 0000082200/0 від 03.02.2010, № 0000082200/1 від 24.03.2010, № 0000082200/2 від 13.08.2010, № 000082200/3 від 13.08.2010, № 0000032302/2 від 11.06.2010, № 0000032302/3 від 13.08.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.11.2009 по 18.12.2009 працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Газінтек»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого ПАТ «Газінтек»занижено податок на прибуток на 206 858,00 грн. та вимоги п. 13.1 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого ПАТ «Газінтек»донараховано податок на прибуток нерезидента, отриманий ним з джерелом його походження з України в розмірі 196 762,37 грн. та складено Акт перевірки від 26.01.2010 № 26-23-2/14274345.

На підставі вказаного Акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010 № 0000082200/0 на суму 590 287,11грн. (основний платіж -196 762,37грн., штрафні (фінансові) санкції -393 524,74грн.) та від 04.02.2010 № 0000032301/0 на суму 305 425,50 грн. (основний платіж -203 617,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -101 808,50 грн.).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ у Облонському районі м. Києва. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.03.2010 № 6953/10/25-008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 № 0000082200/1 суму 590 287,11грн. (основний платіж -196 762,37 грн., штрафні (фінансові) санкції -393 524,74 грн.) та від 23.03.2010 на суму 305 425,50 грн. (основний платіж -203 617,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -101 808,50 грн.).

Не погоджуючись з результатами розгляду первинної скарги, підприємством подано скаргу до ДПА у м. Києві, за результатами розгляду якої, ДПА у м. Києві рішенням від 31.05.2010 № 2776/10/25-114 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03.02.2010 № 0000082200/0 (від 24.03.2010 № 0000082200/1) на суму 590 287,11 грн. (основний платіж -196 762,37 грн., штрафні (фінансові) санкції -393 524,74 грн.). та скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва 04.02.2010 № 0000032302/0 (від 25.03.2010 № 0000032302/1) в частині донарахування податку на прибуток в сумі 183 864,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 31 932, грн., а скаргу ПАТ «Газінтек»задовольнила частково та винесла податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000032302/2 на суму 29 629,50 грн. (основний платіж -19 753,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -9 876,50 грн.).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА України. За результатами розгляду повторної скарги, ДПА України рішенням від 09.08.2010 № 7828/6/25-0115, винесені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу -без задоволення, у зв'язку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 № 0000032302/3 на суму 29 629,50 грн. (основний платіж -19 753,00 грн, штрафні (фінансові) санкції -9 876,50 грн.) та від 13.08.2010 № 0000082200/3 на суму на суму 590 287,11 грн. (основний платіж -196 762,37 грн., штрафні (фінансові) санкції -393 524,74 грн.).

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно до встановлених порушень.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення ЗАТ «Газінтек»вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат ІІІ кварталу 2008 року суму витрат в сумі 17 533 грн., що є еквівалентом сплаченої ЗАТ «Газінтек»суми вартості інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку потенційних замовників в Росії на виставці «НАФТОГАЗ 2008», наданий компанією EDL Anlagenbau.

Відповідно до договору між EDL Anlagenbau та ЗАТ «Газінтек»цей договір визначає умови, які були надані компанією EDL Anlagenbau, група PORNER в м. Москва: інформаційно-консультаційні послуги по вивченню ринку потенційних замовників в Росії на виставці «НАФТОГАЗ 2008» (а.с.87).

На підтвердження виконання вказаного договору сторонами було складено Акт здачі-приймання робіт (послуг) від 09.09.2008, з якого вбачається, що вказані в договорі інформаційно-консультаційні послуги були наданими в період з 23.07.2008 по 27.07.2008.

Враховуючи визначення господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку, що заходи та послуги, спрямовані на підвищення обізнаності потенційних замовників з послугами, що надаються ЗАТ «Газінтек»безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Крім цього, внаслідок надання компанією EDL Anlagenbau інформаційно-консультаційних послуг позивачу, останній отримав замовлення від компанії «ПЬОРНЕР Інженьєргезельшафт», що передбачає надання йому послуг для замовників з Росії (Губаха -завод по виробництву гексаміну, завод Орехово Зуєво-Новолак»).

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ЗАТ «Газінтек» правомірно та відповідно до чинного законодавства, в ІІІ кварталі 2008 року віднесено до складу валових витрат вартість послуг в сумі 17 533 грн., наданих компанією EDL Anlagenbau на підставі актів здачі-приймання робіт (послуг).

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, визначено, що під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР встановлено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 даного Закону, передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами, а саме: група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як вбачається з матеріалів справи, контрактом № INT/GІ-017-09 між ЗАТ «Газінтек»та INTERGRAPH Polska (постачальник), постачальник надав позивачу послуги з заміни програмного забезпечення, тобто послуги з технічного переведення одного програмного забезпечення на інше, а не установив нове програмне забезпечення.

Крім цього, ЗАТ «Газінтек»не отримало нове програмне забезпечення у власність. Право власності на таке програмне забезпечення залишилось у Корпорації Intergraph, що підтверджується відповідним листом компанії INTERGRAPH Polska.

Оскільки, програмне забезпечення, що не є об'єктом права власності платника податку не підпадає під визначення терміну «основні фонди», наведене в пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів приходить до висновку, що у ЗАТ «Газінтек»не було правових підстав для амортизації понесених витрат на оплату вищевказаних послуг з заміни програмного забезпечення, а відтак, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР позивач мав право віднести вартість таких послуг до складу валових витрат відповідного періоду.

Що стосується висновків податкового органу про порушення п. 13.1 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим позивачу донараховано податок на прибуток нерезидента, отриманий ним з джерелом походження з України в розмірі 196 762,37 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 13.1 Закону № 334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач у своїй діяльності використовував програми Plant Design System Lease, Batch Services, RIS Oracle Data Server, RIS Informix Data Server, RIS Microsoft SQL Server Data Server, isogen, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок що здійснені ЗАТ «Газінтек»платежі за використання (оренду) програм є роялті в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.30 Закону № 334/94-ВР, роялті -це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Крім цього, визначення терміну «роялті»наведене в ч. 3 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, згідно якого, це платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Виходячи з вищенаведеного терміну «роялті», колегія суддів вважає, що саме платежі за користування авторським правом на комп'ютерні програми, а не платежі за користування комп'ютерними програмами визнаються податковим законодавством України як роялті.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить визначення терміну «право на користування авторським правом».

Згідно ст. 433 Цивільного кодексу України, комп'ютерна програма є одним з об'єктів авторського права.

У відповідності до 440, 441 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є право на використання твору. Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Крім цього, згідно ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Таким чином, якщо договором не передбачено отримання користувачем комп'ютерної програми права на користування авторським правом, зазначеного в ст. 441 ЦК України, а комп'ютерна програма надається лише для функціонального використання в господарській діяльності такого користувача, то в такому випадку такий користувач фактично є її кінцевим користувачем, то в такому випадку такий користувач фактично є її кінцевим користувачем, тобто таке використання програмного забезпечення не є використанням в розумінні ст. ст. 441 ЦК України.

Оскільки у вказаному випадку користувач не отримує права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення, а є кінцевим користувачем цього програмного забезпечення (комп'ютерної програми), то платежі за договором не відповідають визначенню роялті, а є платою за послуги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що платежі, що ЗАТ «Газінтек»не мало правових підстав для утримання з суми вартості послуг, наданих компанією INTERGRAPH Polska, податку з доходів нерезидентів, а відтак податкові повідомлення-рішення № 0000082200/0 від 03.02.2010 та податкове повідомлення-рішення № 0000082200/1 від 24.03.2010, згідно яких позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку іноземних юридичних осіб в розмірі 196 762,37 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 393 524,74 грн. є протиправними.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Газінтек» на постанову Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства «Газінтек»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000082200/0 від 03.02.2010, № 0000082200/1 від 24.03.2010, № 0000082200/2 від 13.08.2010, № 000082200/3 від 13.08.2010, № 0000032302/2 від 11.06.2010, № 0000032302/3 від 13.08.2010.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.