Ухвала суду № 23574753, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10836/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Коток К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненькоф» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смачненькоф» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва №19/23-34476939 від 21 квітня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва була проведена перевірка господарської одиниці ТОВ «Смачненькоф»з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 11.04.2011р. № 0166/26/53/23-34476939.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995, а саме: відсутність наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту "Куріння заборонено!", зокрема, в приміщенні їдальні, яке технологічно не пристосовано до розміщення місць для куріння.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.04.2011р. № 19/23-34476939/0166 в розмірі 3 400грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Смачненькоф»не порушено вимог статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому відсутні підстави для застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР, від 19.12.1995 р. (далі - Закон № 481/95-BP) забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Статтею 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до Указу Президента України від 11.07.2001 року № 510/2001 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом, зокрема, тютюнових виробів.

Згідно із пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Частина 4 ст. 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" вимагає у місцях та закладах, де куріння заборонено, розміщувати наочну інформацію, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". Ця вимога стосується місць та закладів, перелік яких зазначено у частинах другій та третій статті 15-2 вищевказаного Закону.

Відповідно до ст. 152 Закону, у закладах громадського харчування забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів.

Правилами роботи закладів(підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. № 219 передбачено: «У разі відведення суб'єктом господарської діяльності спеціальних місць для куріння ці місця мають бути обладнані витяжкою вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму».

Враховуючи вищенаведене, законом встановлено загальне правило, за яким куріння в закладах громадського харчування заборонене, окрім випадків, якщо для куріння відведені спеціальні обладнані місця. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не зобов'язаний відводити спеціальні місця для куріння, якщо куріння на території приміщення товариством заборонене взагалі.

Згідно положень Закону №481/95-ВР, табличка «Куріння заборонено!»розміщується у певних місцях на підприємстві де куріння заборонено, що у разі неможливості виділення таких місць, не виключає її розміщення на вході до приміщення підприємства, організації, установи.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення ТОВ «Смачненькоф» технологічно не пристосовано для розміщення місць для куріння, про що розміщені відповідні графічні зображення та надпис «Куріння заборонене!»при вході в будівлю, що не порушує вимог Закону № 481/95-ВР та відповідає призначенню цього закону щодо максимального обмеження вживання тютюну.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що відповідачем не досліджувалось питання наявності табличок з зображенням «Куріння заборонене!»перед входом в приміщення за адресою -м.Київ, вул.Академіка Бутлерова, 1, тобто в будівлю, частину якої орендує позивач. Відповідачем дані обставини не спростовані під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 3 400 грн., а тому позовні вимоги ТОВ «Смачненькоф»про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №19/23-34476939 від 21 квітня 2011 року підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, який повно з'ясував дійсні обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.