Постанова № 23574614, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1824/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія»до Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія» (далі -Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062304 від 14.09.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що Позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми, вказані у податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, а також з огляду на відсутність доказів про існування письмових домовленостей між Позивачем та ТОВ «Афродіта»щодо об»єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети при укладенні договору про спільну діяльність, тому податкове повідомлення-рішення №0000062304 від 14.09.2010 року винесено Відповідачем всупереч положенням податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є юридичною особою, зареєстрований 07.10.2004 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради та 13.10.2004 року за №2397 взятий на облік платника податків і є платником податків на додану вартість.

У період з 21.07.2010 року по 04.08.2010 року Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності інформації нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов»язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в періодах: червень-грудень 2008 року, січень, квітень, червень, вересень, листопад 2009 року, березень 2010 року, за результатами якої 20.08.2010 року складено акт перевірки №522/23-3/33212404.

В ході перевірки виявлені порушення Позивачем, зокрема, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 на пп. 7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого Позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року на суму 1 214 778,00грн.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту включено суми, які зазначені у податкових накладних, виписаних у попередніх періодах та завищено податковий кредит на загальну суму 1 190 121,61 грн. у зв»язку з непроведенням в органах державної податкової служби реєстрації договору про спільну діяльність №20/07 від 20.07.2005 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Афродіта»щодо сумісних (спільних) дій по забудові котеджного містечка в районі вул.Богунська-Маяковського в м.Бровари Київської області.

Згідно наданих на перевірку документів постачальники виконували роботи, надавали послуги, отримували попередню оплату на виконання робіт, надання послуг на об»єкті будівництва ІІ житлового району м.Бровари Київської області, на земельній ділянці, площа якої становить 80га, з яких Позивач орендує 53,023га, а ТОВ «Афродіта»- 26,845га.

14.09.2010 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000062304 про зменшення Позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте його скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення -без змін.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон).

Відповідно до п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк

вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За правилами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону (далі - Закон) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, лише в разі документального підтвердження сум сплаченого (нарахованого) податку платник податків має право включати їх до податкового кредиту.

Позивач в порушення вимог пп.7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.9.2 п.9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244, включив до реєстру отриманих податкових накладних податкові накладні, виписані у попередніх звітних податкових періодах на суму 69 906,53грн. ПДВ (за 2008 рік -25 306,41грн., за 2009 рік -40 846,72грн., за 2010 рік -3 753,40грн.)

Посилання Позивача на наданий в судовому засіданні журнал реєстрації вхідної документації як на підтвердження надходження податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах (липень, серпень, жовтень, грудень 2008 року, квітень,червень, вересень, листопад 2009 року, березень, травень 2010 року) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаний журнал не скріплено гербовою печаткою та не завірено підписом відповідальної особи, а тому не є належним доказом.

20.07.2005 року між Позивачем та ТОВ «Афродіта»укладено договір №20/07 про сумісні діі по забудові котеджного містечка в районі вул.Богунської в м.Бровари Київської області.

За умовами вказаного договору визначено принцип пропорційності, відповідно до якого, кожна сторона фінансує виконання етапу робіт пропорційно до площі земельної ділянки, яка буде їй виділена. Крім того вказано, що сторони будуть спільно фінансувати за принципом пропорційності прийняті перед Виконкомом Броварської міської ради на підставі договорів про співробітництво, соціальні зобов»язання. Конкретні фінансові зобов»язання на конкретні дати сторони одна перед одною будуть брати на підставі додаткових угод до кожного етапу робіт.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов»язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об»єднання вкладів учасників ( просте товариство) або без об»єднання вкладів учасників.

Статтею 1137 цього ж Кодексу встановлено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов»язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленністю між ними.

Згідно вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об»єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Пунктом 4.6 Наказу Державної податкової адміністрації України №80 від 19.02.1998 року «Про затвердження Порядку обліку платників податку, зборів (обов»язкових платежів)»встановлено перелік документів, які для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або після набрання ним чинності подати до органу державної податкової служби за своїм основним місцем обліку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору від 20.07.2005 року №20/07 та додаткової угоди до нього Позивачем укладено договори на виготовлення проектної документації.

Зокрема, 09.06.2008 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Тектоніка»(Виконавець) укладено договір №ТК 14-08 на розробку проектної документації.

Згідно з п.2.1 вказаного договору Позивач доручає, а ТОВ «Тектоніка»приймає на себе зобов»язання за рахунок Позивача виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації для будівництва об»єкту, а Позивач зобов»язаний прийняти фактично виконані роботи та оплатити їх.

В п.3.1 договору зазначено орієнтовну загальну вартість робіт - 55 309 200,00грн.

Відповідно до п.4.1 договору роботи ТОВ «Тектоніка»оплачуються Позивачем поетапно, проте, у п.4.1.3 вказано, що перший етап робіт здійснюється на умовах попередньої оплати в суми 5 400 000,00грн.

На виконання договору №ТК 14-08 згідно з актами здачі-приймання проектної документації ТОВ «Тектоніка»передано, а Позивачем прийнято роботи на загальну суму 5 264 500,00грн.

Зокрема, 09.06.2008 року відповідно на суму 600 000,00грн., 2 862 000,00грн., 750 000,00грн., 500 000,00грн., 552 500,00грн.

12.06.2008 року ТОВ «Тектоніка»видано Позивачу податкову накладну на виконані роботи (виготовлення проектної документації) на суму 5 400 000,00грн. (ПДВ 900 000,00грн.)

Виготовлені ТОВ «Тектоніка»документи Позивачем на адресу ТОВ «Афродіта»не передавалися.

Отже, вищевказані конкретні дії Позивача вказують на те, що сторони (ТОВ «Житлово-сервісна компанія» та ТОВ «Афродіта») фактично діяли в межах договору про спільну діяльність, а тому колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення суми 900 000,00 грн. до податкового кредиту за червень 2008 року та вважає, що Позивач повинен був звернутися до Відповідача із заявою про взяття на облік договору про сумісні діі по забудові котеджного містечка, укладеного між ним та ТОВ «Афродіта»(як договору про спільну діяльність), проте така заява від нього не надходила.

А тому включення до податкового кредиту сум сплаченого Позивачем податку на додану вартість здійснене ним всупереч положенням чинного податкового законодавства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пп.1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністарстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

За визначенням пп.2.1 п.2 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Приписами пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 6.1.3 п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає що в діях Відповідача відсутні порушення податкового законодавства, його дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000062304 від 14.09.2010 року є обґрунтованими та правомірними.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія»в задоволенні позову до Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.