Ухвала суду № 23574607, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9685/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапія С.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Факел" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Факел" звернулось до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2010 року № 0009832301/0 та № 0009842301/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0009832301/0 та № 0009842301/0.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 30.09.2010 року № 296 та від 14.10.2010 року № 320, виданих Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією, працівниками Фастівської податкового органу проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 року по 30.06.10 року.

За результатами Перевірки складено Акт від 01.11.2010 року №522/44/2301-04601469 про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Факел», в якому зазначено про порушення п.5.1 ст.5 та абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді завищення валових витрат за III кв. 2009 р. на суму 1 136 871,00 грн.: послуги по розробці технологічних інструкцій, які отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська фірма «Макстрейд», згідно акту прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.09 року на загальну суму 137 208,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 22 868,00 грн.; послуги по відпрацюванню технологічних режимів, які отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем колор С», згідно акту прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.09 року на загальну суму 561 913,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість 93 652,20 грн.; проектно-вишукувальні роботи по нагляду за осадками та деформаціями будівель та проектні роботи на пальники інфрачервоного випромінювання, які отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріптонн», згідно актів прийому-здачі виконаних робіт від 15.08.09 року на загальну суму 342 924,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 57 154,00 грн., послуги по розробці технічних завдань на типоряд автоматичних газорозподільчих станцій, які отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Діа Траст»згідно акту прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.09 року на загальну суму 322 200,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 53 700,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 15.11.2010 року №0009832301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 426 327,00 грн., з них 284 218,00 грн. за основним платежем та 142 109,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та від 15.11.2010 року №0009842301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 473 847,00грн., з них 315 898,00 грн. - за основним платежем та 157 949,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2010 року №0009832301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 426 327,00 грн., з них 284 218,00 грн. за основним платежем та 142 109,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем обгрунтовано відображено в бухгалтерському обліку позивача валових витрат за III квартал 2009 року на суму 1136871,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що в наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрито суті наданих послуг по розробці технологічних інструкцій, послуги по відпрацюванню технологічних режимів, проектно-вишукувальні роботи по нагляду за осадками та деформаціями будівель та не надано висновки проектних робіт на пальники інфрачервоного випромінювання, висновки проектно-вишукувальних робіт та фактичне підтвердження надання послуг.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що позивачем не доведено використання даних послуг згідно актів прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.2009 року, від 31.08.2009 року, від 31.08.2009 року, від 15.08.2009 року, від 15.08.2009 року у власній господарській діяльності та безпідставно завищено валові витрати за III квартал 2009 року на суму 1136871,00 грн.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про безпідставність завищення валових витрат за III квартал 2009 року необґрунтовані та зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що в наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрито суті наданих послуг по розробці технологічних інструкцій, послуги по відпрацюванню технологічних режимів, проектно-вишукувальні роботи по нагляду за осадками та деформаціями будівель та не надано висновки проектних робіт на пальники інфрачервоного випромінювання, висновки проектно-вишукувальних робіт та фактичне підтвердження надання послуг, жодним чином не спростовують той факт, що вказані роботи були виконані і використані позивачем у своїй діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що отримання послуг по розробці технологічних інструкцій підтверджується договором №0017 на створення науково - технічної продукції від 15 січня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська фірма "Макстрейд", актом здачі-прийняття робіт № 0017 від 31 серпня 2009 року, податковою накладною № 0831.041 від 31.08.2009 року, технологічними інструкціями та інструкціями по охороні праці для робітників лінії з виробництва балонів.

Судом першої інстанції також встановлено, отримання послуг по відпрацюванню технологічних режимів, які отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Система колор С», підтверджується наступники документами: договором підряду № 04/09 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робот від 20 лютого 2009 року, податковою накладною № 56 від 31.08.2009 року, карткою клієнта "СИСТЕМА КОЛОР С" з 01.07.2009 по 30.06.2010 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року (додатковий локальний кошторис 4-1-1 на Технологічне обладнання), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року, договірною ціною на будівництво, впровадженням технологічної оснастки та відпрацювання технологічних режимів штамповки днища тороїдальних балонів на Відкрите акціонерне товариство "Факел", що здійснюється у 2009 році, відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, впровадженням технологічної оснастки та відпрацювання технологічних режимів штамповки днищі тороїдальних балонів на Відкрите акціонерне товариство "Факел", м. Фастів, локальним кошторисом 4-1-1 на Технологічне обладнання Дільниця по виготовленню балонів, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року (додатковий локальний кошторис 4-1-1 на Технологічне обладнання), довідкою про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2009 року, договірною ціною на будівництво, відпрацюванням технологічних режимів та виготовлення дослідної партії балонів на Відкрите акціонерне товариство "Факел", м. Фастів, що здійснюється у 2009 році, відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, відпрацюванням технологічних режимів та виготовлення дослідної партії балонів на Відкрите акціонерне товариство "Факел", м. Фастів, локальним кошторисом 4-1-1 на технологічне обладнання Дільниця по виготовленню балонів.

Отримання проектно-вишукувальних робіт по нагляду за осадками та деформаціями будівель та проектні роботи на пальники інфрачервоного випромінювання, які отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріптонн», підтверджують наявні в матеріалах справи документи, а саме договір підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІПТОН" № П - 04/09 на виконання науково-дослідних робіт від 07 квітня 2009 року, договір підряду № П-07/09 на виконання проектно -вишукувальних робіт від 20 липня 2009 року, проект опалення пальниками інфрачервоного випромінювання інструментального та ремонтного - механічного цехів, акт здачі - прийняття робіт № П-07/09 від 31 серпня 2009 року. Картка клієнта " КРІПТОН ТОВ" з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 року, акт здачі-прийняття робіт П - 04/09 від 31.08.2009 р., додаток до договору П-04/09 від 07.04.2009 року, кошторис №1 на проектні ( вишукувальні) роботи, додаток до договору П-04/09 від 07.04.2009 року, кошторис № 2 на виконання робіт, додаток до договору П-04/09 від 07.04.2009 року, кошторис № 3 на виконання робіт «Оцінка впливу на навколишнє середовище», додаток до договору П-04/09 від 07.04.2009 року, зведений кошторис № 4 на проектні і вишукувальні роботи, податкова накладна 15-83 від 15.08.2009 року, податкова накладна 15-82 від 15.08.2009 року.

Щодо використання послуг по розробці технічних завдань на типоряд автоматичних газорозподільчих станцій, які отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Діа Траст», то судом першої інстанції встановлено, що це підтверджується наступними документами: договір № ТЗ - 26/09 на розробку технічного завдання від 16 квітня 2009 року, акт здачі - прийняття робіт № ТЗ - 26/09 від 31.08.2009 року, картка клієнта " Консалтингова група Діа Траст ТОВ" з 01.07.09 р. по 30.06.10 р., податкова накладна №501 від 31.08.2009 р., автоматична газорозподільна станція " Факел - Енергія", технічне завдання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано визначені валові витрати за III квартал 2009 року на суму 1136871,00 грн.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0009842301/0 визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Відкритого акціонерного товариства "Факел" за платежем: «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»за основним платежем в розмірі 315898,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 157949,00 грн., всього 473847,00 грн. суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем занижено суму податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 227374,00 грн. та безпідставно завищено податковий кредит за серпень 2009 року на суму 227374,00 грн., при придбанні послуг, оскільки, на думку відповідача, не надано підтверджуючі документи використання наданих послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит, зокрема за серпень 2009 року на суму 88524,00 грн. внаслідок відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.ГРУП" послуг на підставі Договору підряду № 111/09 від 26 травня 2009 року на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Підставою такого висновку є твердження відповідача про нікчемність вказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, з урахуванням вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, визнання якого судом недійсним в силу вимог ч.2 ст. 215 цього Кодексу не вимагається.

Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (надалі за текстом «ЦК України») закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Так, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зокрема, за приписами частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, з огляду на положення зазначеної статті ЦК України, підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК України та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

При цьому загальна підстава встановлення нікчемності правочину, передбачена ст. 203 ЦК України, застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Враховуючи викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у судовому порядку Договір підряду № 111/09 від 26 травня 2009 року на виконання будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт недійсним визнаний не був, а належних підстав визнання його нікчемним відповідачем не наведено.

Крім того, матеріалами справи підтверджено отримання позивачем послуг за Договором підряду № 111/09 від 26 травня 2009 року на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, зокрема, договором підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.ГРУП" № 111/09 від 26 травня 2009 року; додатковою угодою до договору № 111/09 від 26 травня 2009 року; свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.ГРУП" А01 № 158662; ліцензією на будівельну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.ГРУП" АВ № 316541; переліком видів робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії АВ № 316541; податковою накладною № 6501 від 19.08.2009 року; карткою клієнта ТОВ "С.ДЖР.ГРУП ТОВ" з 01.07.2009 по 30.06.2010 року; випискою по особовому рахунку за період з 15.09.2009 р. по 15.09.2009 р.; актом приймання виконаних робіт за серпень 2009 року; довідкою про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2009 року; договірною ціною на будівництво «Налагодження гідравлічного пресу потужністю 400т на Відкрите акціонерне товариство "Факел", м. Фастів», відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва; зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва; локальним кошторисом 2-1-1 на Налагодження пресу; актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року; договірною ціною на будівництво; довідкою про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2009 року; локальним кошторисом 2-1-1 на прес 400т; відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва; актом приймання виконання підрядних робіт за серпень 2009 року (Локальний кошторис 2-1-1 на Монтажні роботи); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року; договірною ціною на будівництво Монтаж гідравлічного пресу потужністю 400т на Відкрите акціонерне товариство "Факел" , м. Фастів, що здійснюється у 2009 році; відомістю ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва; зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва. «Монтаж гідравлічного пресу потужністю 400т на Відкрите акціонерне товариство "Факел", м. Фастів».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що діючим податковим законодавством не передбачено, що платник податків зобов'язаний доказувати спроможність його контрагентів надавати отримані платником податку послуги.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що виявлення факту фіктивності підприємства, не тягне за собою недійсність угод, укладених з таким підприємством з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозвязку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомленнь-рішеннь.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 98, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.