Ухвала суду № 23574602, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-336/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної прикордонної служби України Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія"Аеросвіт" до Державної прикордонної служби України Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»звернулось до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України про визнання протоколу відповідача від 24.09.2008 серії ЦЧ № 485 таким, що складений з порушенням чинного законодавства, та скасування постанови відповідача від 08.10.2008 серії ЦЧ № 500 у справі про правопорушення, пов'язане з повітряним перевезенням пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України від 08.10.2008 серії ЦЧ № 500 у справі про правопорушення. пов'язане з повітряним перевезенням пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позовну заяву повернути позивачу. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»(ідентифікаційний код 20048090, місцезнаходження: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора) зареєстроване державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 25.03.1994, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 330 120 0000 000150 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 090659. Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з міжнародними пасажирськими повітряними перевезеннями.

24 вересня 2008 року авіарейсом № 238 сполученням «Тель-Авів - Київ»позивачем здійснено пасажирське перевезення іноземців через державний кордон України до міжнародного пункту пропуску «Бориспіль», м. Бориспіль.

Під час проходження пасажирами вказаного авіарейсу паспортного контролю посадовими особами Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України встановлено відсутність належних документів (візи) для в'їзду в Україну у двадцяти одного громадянина Ізраїлю.

Посадовими особами відповідача зроблено висновок про порушення позивачем при здійсненні вказаного перевезення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим складено протокол від 24.09.2008 серії ЦЧ № 485 про правопорушення, пов'язане з повітряним перевезенням пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну.

За результатами розгляду справи про правопорушення відповідачем винесено постанову від 08.10.2008 серії ЦЧ № 500, якою у відповідності до приписів статті 1 Закону України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну»від 10.01.2002 № 2920-ПІ до позивача застосовано штраф у розмірі 89250 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що що застосування до позивача штрафу за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 60 Повітряного кодексу України, повітряні перевезення виконуються на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). При перевезенні пасажира документом на перевезення є квиток.

Статтею 62 Повітряного кодексу України встановлено, що при виконанні повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов'язані дотримувати загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Підприємства, організації та установи, що задіяні в повітряних перевезеннях пасажирів і багажу повинні дотримуватись Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 № 187.

Статтею 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 № 3929-ХП передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, зокрема, у тому випадку, якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України; якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі.

Згідно з приписами Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 № 227, віза - це позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію; візова етикетка - це кольорова наклейка встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію.

Пунктом 17 зазначених Правил передбачено, що візи оформляються за кордоном дипломатичними представництвами та консульськими установами України. На території України консульське управління МЗС оформляє дипломатичні візи на термін акредитації дипломатичного працівника, службові візи працівникам відомств закордонних справ іноземних держав, які мають службовий паспорт, працівникам зарубіжних засобів масової інформації, а також членам їхніх сімей на термін дії службової картки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 № 228 «Про порядок оформлення дозволів для в'їзду в Україну»встановлено, що іноземцям та особам без громадянства, які в'їжджають в Україну у службових справах на запрошення державних органів, а також на запрошення фізичних та юридичних осіб, у виняткових випадках може бути оформлено у Державному міжнародному аеропорту "Бориспіль" дозвіл для в'їзду в Україну терміном до 5 діб за окремим письмовим рішенням Міністерства закордонних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією, викладеною у листі Міністерства закордонних справ України від 05.08.2008 № 014/с-08 (а.с. 17), надісланому на адресу ДПМА «Бориспіль», розгляд питання про надання дозволу для в'їзду паломників - хасидів в Україну (терміном на 5 діб) здійснюється Департаментом консульської служби Міністерства закордонних справ України на території Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" (термінал «В»зал «Приліт») на підставі листа - звернення Посольства Держави Ізраїль або Головного Равина Києва та України ОСОБА_1.

Відповідно до приписів пункту 10 Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 № 227, термін, протягом якого іноземець або особа без громадянства може в'їхати і перебувати в Україні чи здійснити транзитний проїзд через її територію зазначається у візовій етикетці. Залежно від періоду дії візи поділяються на короткотермінові та довготермінові. Візи оформляються як разові, дво- та багаторазові, колективні.

Пунктом 5 Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну встановлено, що відповідальність за дотримання цих Правил покладається на начальника консульського управління МЗС та відповідного керівника дипломатичного представництва або консульської установи України.

Судом першої інстанції встановлено, що з довідки Головного відділу охорони державного кордону вбачається, 11 громадян Ізраїлю перетнули державний кордон України на підставі візи № У03604231, 9 громадян Ізраїлю - на підставі візи № У03603176, та 1 громадян Ізраїлю - на підставі візи № УЗ235728.

Таким чином, відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну»від 10.01.2002 № 2920-ІП встановлено, що підприємства (їх об'єднання), установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють міжнародні пасажирські повітряні перевезення (далі - повітряні перевізники), за переміщення через державний кордон України пасажирів-іноземців чи осіб без громадянства без документів для в'їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством України, несуть відповідальність у вигляді штрафу від двохсот двадцяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до приписів статті 239 Господарського кодексу України, одним з видів адміністративно - господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який в силу статті 241 цього Кодексу є грошовою сумою, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, штраф, передбачений частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзд в Україну»від 10.01.2002 № 2920-ІП, є різновидом адміністративно-господарських санкцій.

В силу положень чинного законодавства адміністративно-господарські санкції стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а відтак можуть бути застосовані лише за наявності вини господарюючого суб'єкта.

Однак, судом першої інстанції правомірно встановлено, що перевезення Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»21-го громадянина Ізраїлю за наявними у них візовими документами підтверджується документально, а тому висновки Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України стосовно здійснення позивачем міжнародних пасажирських повітряних перевезень з порушення вимог чинного законодавства є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги наявні копії перших сторінок закордонних паспортів вказаних громадян, долучені до матеріалів справи відповідачем, як достатній та допустимий доказ, оскільки наявні у матеріалах справи копії перших сторінок закордонних паспортів двадцяти одного громадяна Ізраїлю не можуть однозначно свідчити про відсутність віз у паспортних документах.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України фактичних даних щодо відсутності відповідних візових етикеток на візових сторінках закордонних паспортів вказаних громадян представником відповідача надано суду не було.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, а саме, що вказана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, колегія суддів не приймає до уваги та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч.1 ст.18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Так позивачем є юридична особа, яка була притягнута до відповідальності в рамках спеціального Закону, а не в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, колегія суддів зазначає, що даний спір підсудний окружному адміністративному суду.

Посилання відповідача на пунтку 2 частини 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивача було притягнуто до відповідальності, встановленої спеціальним законом, а саме ст. 2 Закону України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзд в Україну».

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної прикордонної служби України Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.