Ухвала суду № 23574245, 14.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17218/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ю.Ф.Сі.»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2010 р. №0000512303/0, №0000522303/0,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ю.Ф.Сі.»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2010 року №0000512303/0, №0000522303/0 задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 17 листопада 2010 року № 0000512303/0, № 0000522303/0.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем -Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування сум ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, що видані йому постачальниками товарів (виконавцями послуг).

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в жовтні 2010 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Ю.Ф.Сі." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010 р., липень 2010 р. та серпень 2010 р.

Під час проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на до дану вартість", в результаті чого ним завищено суму податкового кредиту на 5828800,00 грн. (у т.ч.: квітень 2010 р. - 897,00 грн., травень 2010 р. - 169234,00 грн., червень 2010 р. - 3184200,00 грн., липень 2010 р. - 1530779,00 грн., серпень 2010 р. - 943690,00 грн.); завищено суму бюджетного відшкодування на 4886902,00 грн. (у т.ч.: травень 2010 р. - 155090,00 грн., липень 2010 р. - 3852216,00 грн., серпень 2010 р. - 879596,00 грн.); занижено суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 581561,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 05.11.2010 року № 7072/07-020/33780390, на підставі якого податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.11.2010 року № 0000512303/0, яким донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 768900,10 грн. (у т.ч.: 585532,00 грн. - основний платіж, 183368,10 грн. - штрафні санкції) та № 0000522303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4886902,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до положень п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносно ситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 7.4.5 вказаного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Нормами п. 7.2.4 цього ж Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 зазначеного Закону.

На час здійснення господарських операцій між ПАТ "Ю.Ф.Сі." та ТОВ "УФК-ЮГ", ТОВ "УФК-ЗАХІД", ПП "Віктор і К", ТОВ "Спар центр", ТОВ "Край", ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "Експансія", ТОВ "Самшид", ЗАТ "Ікс-маркет", ТОВ "Максіма-2006", ТОВ "Інвест торгсервіс", ПП "Інформаційно-консультаційний центр "Облік" у квітні-серпні 2010 року, останні були зареєстрованими як платники ПДВ.

Відповідно до п. 7.2.3 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як випливає з норм п. 7.5.1 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, виписані контрагентами ПАТ "Ю.Ф.Сі.", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит відповідного звітного періоду, а також договори на виконання яких вони виписувалися й інші первинні документи (накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), що супроводжували вчинення господарських операцій (том 2).

Крім цього, суд вважає, що, маючи статус платника ПДВ і будучи постачальниками товарів та виконавцями робіт (послуг), названі контрагенти позивача вправі були виписувати податкові накладні, які є законною підставою для віднесення ПАТ "Ю.Ф.Сі." відповідних сум ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного місяця.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі накладних, і актів здачі-прийняття робіт, а також не заперечується відповідачем, виписані контрагентами позивача податкові накладні складені у день виникнення у них податкових зобов'язань (день відвантаження товару (продукції) чи день розрахунку за надані послуги відповідно згідно до укладених договорів), що узгоджується із змістом пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та виключає його порушення.

Проаналізувавши подані позивачем податкові декларації з ПДВ за квітень-серпень 2010 р., додатки та уточнення до них (т. 2, а.с. 187-232) колегія суддів знаходить вірним проведений позивачем розрахунок податкового кредиту відповідного звітного періоду, його від'ємного значення та від'ємного залишку, що залишається після остаточного розрахунку відповідно до фактично сплачених сум податку попереднього періоду, до відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларування позивачем ПДВ до відшкодування у сумі 4886902,00 грн. (у т.ч.: травень 2010 р. - 155090,00 грн., липень 2010 р. - 3852216,00 грн., серпень 2010 р. - 879596,00 грн.) відповідає наведеним вище приписам Закону № 168/97 і фактичним обста винам справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта грунтуються на припущеннях та спростовуються доказами, наданими представниками позивача під час судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.