Ухвала суду № 23573795, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/4437/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтрансагро»до Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтрансагро»до Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102300/421 від 14 червня 2011 року та № 2300/420 від 14 червня 2011 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в Менському районі на підставі направлення від 12.05.2011 р. №140, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1 статті 75 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Менському районі від 12.05.2011р. №180, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2011 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.12.2010р. по 28.02.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт № 89/2300/83674523 від 25.05.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 198.3, 198.6, 200.4 Податкового кодексу України, п. 5.11 та 5.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердженням форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», а саме позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 24,00 грн. в тому числі за січень 2011 року на 9,00 грн., лютий 2011 року на 7,00 грн., березень 2011 року на 8,00 грн.

Також було встановлено порушення п.п. 39, 188, 189 ПК України, а саме позивачем було завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 229808,00 грн.

На підставі акту перевірки № 89/2300/33684523 від 25.05.2011 року ДПІ в Менському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102300/421 від 14 червня 2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24,00 грн. з січень-березень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 89/23/33684523 від 25.05.2011 року ДПІ в Менському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № /2300/420 від 14 червня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229808,00 грн.

Вважаючи, зазначенні вище податкові повідомлення-рішення незаконними позивач звернувся з позовом до суду.

Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином законодавство пов'язує право на формування податкового кредиту з фактом придбання послуг незалежно, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду, за який сформовано податковий кредит.

Згідно п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного

відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту

наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог, зазначених норм ПК України позивач подавав відповідачу податкові декларації за січень, лютий, березень 2011 року, в яких задекларував суму ПДВ, що належить до бюджетного відшкодування підприємству в розмірі 9,00 грн., 7,00 грн., 8,00 грн. за кожний місяць відповідно.

Зазначене свідчить про безпідставність висновків ДПІ в Менському районі про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6, 200.4 Податкового кодексу України, п. 5.11 та 5.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».

Що ж стосуєт2

ься завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 229808,00 грн., то слід зазначити наступне.

Суму залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 229808,00 грн. позивач не заявляв до бюджетного відшкодування за результатами січня-березня 2011 року.

Отже, під час здійснення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2011 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. відповідач зробив висновок про наявність порушення при формуванні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в вересні 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ні в наказі № 180 від 12 травня 2011 року, ні в направлені на перевірку №140 від 12 травня 2011 року не вказувався період перевірки 2008-2010 роки і не ставилася мета - перевірка правильності формування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в вересні 2010 року.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ в Менському районі відповідно до мети позапланової виїзної документальної перевірки не мало права здійснювати перевірку показників, які були сформовані в періоді, що не перевірявся, а також стосовно суми, що не заявлялась до бюджетного відшкодування.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Менському районі Чернігівської області -відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.