Ухвала суду № 23573781, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7553/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0002742303 від 12 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12 травня 2011 року №0002742303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.2 статті пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 99088,00 грн., в тому числі за основним платежем - 79270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19818,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 квітня 2011 року №914/2303/20006513 «Про результати виїзної позапланової перевірки приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ»(код за ЄДРПОУ 20006513) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Медіамаркет Груп»(код ЄДРПОУ 33597510) за період з 01.01.2007 р. по 28.02.2011 р.».

В акті перевірки встановлено, що між позивачем та TOB «Медіамаркет Груп»укладено ряд договорів про надання рекламних послуг, організації презентацій фільмів тощо, які підписані від імені TOB «Медіамаркет Груп»директором ОСОБА_2.; згідно висновку почеркознавчої експертизи №1964/11-11 від 12 березня 2011 року підпис на договорах належить не ОСОБА_2

Також в акті перевірки зазначено, що допитаний в кримінальній справі директор TOB «Медіамаркет Груп»ОСОБА_2 пояснив, що він лише формально рахувався директором підприємства та підписував документи, не розуміючи їх суті; назва ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ»йому не відома, договорів з даним підприємством не укладав, йому не відомо чи надавало TOB «Медіамаркет Груп»які-небудь послуги ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ».

Враховуючи наведену інформацію, відповідач вказав, що акти виконаних робіт, підписані від імені директора TOB «Медіамаркет Груп», не мають юридичної сили та не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи основним видом діяльності позивача є діяльність з розповсюдження фільмів, зокрема, підтверджують його права на публічний показ художніх фільмів «Монстро», «Війна Чарлі Вілсона», «Королівство», «Любов не за правилами», «Залізна людина», «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан», «Індіана Джонс та королівство кришталевого черепа», «Точка обстрілу»та інші.

Отже, у період за який визначено суму податкового зобов'язання, позивач володів правами на публічну демонстрацію художніх фільмів на підставі укладених з іноземними суб'єктами господарювання договорів та мав право на розповсюдження та демонстрування художніх фільмів.

Крім того, в матеріалах справи містяться макети банерів та копій сторінок з Інтернет-сайтів, в яких наводиться рекламна інформація про художні фільми, права на які належали позивачу.

Викладене свідчить про те, що рекламні послуги у ТОВ «Медіамаркет Груп»придбавалися з метою їх використання у господарській діяльності позивача, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності ТОВ «Медіамаркет Груп»є рекламна діяльність.

Таким чином, зазначене вище підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Медіамаркет Груп»є реальними та такими, що здійснені в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Медіамаркет Груп», придбавалися з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

В матеріалах справи містяться всі необхідні документи, а саме: договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, виписки банку, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, наданих TOB «Медіамаркет Груп».

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В матеріалах справи містяться копії виписок банку та платіжних доручень, які підтверджують перерахування позивачем на користь TOB «Медіамаркет Груп»коштів в рахунок оплати за придбані послуги.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на нікчемність угод, укладених між ним та TOB «Медіамаркет Груп», що на думку відповідача підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №1964/11-11 від 12 березня 2011 року, згідно якого підпис на господарських договорах від імені директора TOB «Медіамаркет Груп»належить не ОСОБА_2 та показаннями ОСОБА_2 в рамках кримінальної справи про непричетність до фінансово-господарської діяльності TOB «Медіамаркет Груп».

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також слід зазначити, що на час здійснення спірних операцій TOB «Медіамаркет Груп»було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того необхідно зазначити, що покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.