Ухвала суду № 23572780, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6105/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ-Інжиніринг»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВ-Інжиніринг»(далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292200/15517 від 20.04.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.07.2010 року між Позивачем та Компанією Bobois Dubai» укладено договір №130710, за умовами якого Позивач 19.07.2010 року здійснив оплату товару у розмірі 97 253,43 доларів США та 18.01.2011 року у розмірі 97 253,42 доларів США.

Підпунктом 3.1 Договору встановлено, що товар поставляється на умовах CFR відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС 2000», пункт призначення: Україна, м.Одеса.

Відповідно до Коносаменту №DXB021136 28.12.2010 року товар перейшов через поручні судна в порту м.Дубаї, ОАЕ.

З 30.03.2011 року по 05.04.2011 року Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 19.07.2010 року по 05.04.2011 року. Проведення позапланової перевірки зумовлено зверненням Відкритого акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» від 03.02.2011 року №7-091/7-2011.

За результатами перевірки Відповідачем складено акт від 05.04.2011 року №1446/2200/31923108.

В ході перевірки встановлені порушення Позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки за імпортною угодою №130710 від 13.07.2010 року з Bobois Dubai» товар на суму 97253,43 долари США надійшов з прострочкою в 47 днів.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки, Позивач 08.04.2011 року звернувся до Відповідача із запереченнями.

У відповідь на зазначені заперечення Відповідач листом від 15.04.2011 року №13527/10/22106 повідомив Позивача, що факти порушення, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для його перегляду відсутні.

20.04.2011 року Відповідачем винесено податкове повідомленням-рішення №0000292200/15517 про визнання Позивачу суми податкового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності»в сумі 109 061,48 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст.2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За правилами ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.

Термін СFR (відповідно до Договору товар поставляється на умовах СFR) в розумінні ІНКОТЕРМС 2000 означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, називається порт призначення, до якого продавець зобов'язаний понести необхідні витрати та оплатити фрахт.

За умовами Договору Позивачем здійснено оплату товару 19.07.2010 року у розмірі 97 253,43 доларів США та 18.01.2011 року у розмірі 97 253,42 доларів США.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не перевищено граничний термін здійснення імпортної операції, встановлений положеннями ст.1 Закону.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

Вантажна митна декларація відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. Крім того, є доцільними посилання позивача, що ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампу «під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю для повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через який вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07 грудня 1995 року №11/18-5435).

Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

На Коносаменті №DXB021106 проставлено штамп - «Під митним контролем» «27.01.2011 р.», що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Відповідача про те, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації ІМ 40 № 159283 від 03.03.2011 року.

Крім того, з аналізу змісту Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136 не вбачається наявність в ній положень, які б встановлювали, що моментом здійснення імпорту є дата оформлення вантажно-митної декларації.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України щодо обов»язку доказування не надано доказів у підтвердження правомірності винесеного ним рішення, проте як Позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.