Постанова № 23571130, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5985/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001351702 від 06.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 6 120,50 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Черкаси подала апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Колегією суддів встановлено, що актом про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом господарської діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 від 22 квітня 2011 року № 654/17-2107/НОМЕР_2 встановлені порушення п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На підставі акту перевірки від 22 квітня 2011 року № 654/17-2107/НОМЕР_2 Державною податковою інспекцією у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року № 0001351702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 4 890 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 222,50 грн.

Перевіривши позовні вимоги, їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В травні та жовтні 2008 року позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «Мілко Лайф», ідентифікаційний код 33585682, обумовлені господарською діяльністю - виробництво машин та устаткування, виробництво КВП, оптова торгівля електропобутовими приладами та діяльність у сфері інжинірингу, про що свідчать рахунок-фактура № МЛ-0000281 від 29.05.2008 року на поставку «Бухтоприемника Б14.00.000», рахунок-фактура № МЛ-0001282 від 10.10.2008 року на поставку «Счетчика СО-66»та «Счетчика СТ-002», видаткова накладна № МЛ-000204 від 29.05.2008 року, видаткова накладна № МЛ-0001227 від 17.10.2008 року, виписки по особовому рахунку позивача за 25.06.2008 року на суму 15 000 грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008 року, за 26.06.2008 року на суму 8 760 грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008 року, за 27.06.2008 року на суму 300 грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008 року, за 21.11.2008 року на суму 5 280 грн. згідно рахунку від 15.10.2008 року. Відповідно наданих позивачем патенту на промисловий зразок № 17185 «Установка універсальна для перемотування електричних проводів і кабелів УПС 2-14-900»та опису до даного патенту придбаний останнім товар використовувався як складова відповідної установки.

У перевіряємому періоді позивачем сформовано податковий кредит за рахунок постачальника приватного підприємства «Мілко Лайф», у тому числі у травні 2008 року в розмірі 4 010 грн. та у жовтні 2008 року в розмірі 880 грн.

Актом перевірки приватного підприємства «Мілко Лайф»від 28.02.2011 року встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року щодо продажу приватним підприємством «Мілко Лайф»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подається), торгівельного обладнання, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Колегія суддів вважає, що при здійсненні господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності, тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

При цьому колегія суддів зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Господарські операції за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року щодо продажу приватним підприємством «Мілко Лайф»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У ПП «Мілко Лайф»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ не подається), торгівельне обладнання, транспортні засоби, що дають змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, ПП «Мілко Лайф»мало право здійснювати такі види діяльності, як, зокрема, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту тощо, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод.

Згідно пояснень засновника та директора приватного підприємства «Мілко Лайф»фінансово-господарська діяльність підприємства, зазначена в деклараціях, проводилась від імені підставної особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.