Ухвала суду № 23570009, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11035/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТК-3000»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Позивач Приватне підприємство «ТК-3000»звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 року № 0000122302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва № 0000122302/0 від 09.03.2011 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «ТК-3000»за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 324/23-222-31520031 із зазначенням виявлених під час перевірки порушень, зокрема:

-пп.7.2.6 п.7.2, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 260 623 грн., в т.ч. за квітень 2008 року на суму 85 052 грн.; за травень 2008 року на суму 68 540 грн.; за липень 2008 року на суму 6 813 грн.; за вересень 2008 року на суму 11 846 грн.; за грудень 2008 року на суму 23 685 грн.; за серпень 2009 року на суму 10 307 грн.; за листопад 2009 року на суму 17 273 грн.; за грудень 2009 року на суму 8 531 грн.; за січень 2010 року на суму 24 779 грн.; за березень 2010 року на суму 1 883 грн.; за травень 2010 року на суму 1 914 грн.

На підставі вищезазначеного акта ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122302/0 від 19.03.2011 року відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 325 778 грн. т.ч. 260 622 грн. -за основним платежем та 65 156 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації ( пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону).

Факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, сторони не оспорювали.

Пунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати витрат, не підтвердженими податковими накладними.

Відповідно до пп. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111, заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх в відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із актів перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач отримав податкові накладні за період 2007-2008 років із незначним запізненням, 2-3 місяці.

Отже, позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту у періоді отримання відповідних податкових накладних, які були отримані із незначним запізненням, проте в межах 1095 днів, та декларування зазначених у цих податкових накладних сум в уточнюючих Деклараціях з ПДВ у відповідних періодах.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі виникнення права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, підприємство самостійно у встановлений законодавством строк вносить у декларацію з ПДВ відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до пп .7.2.8 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Погоджується колегія суддів і з доводами суду першої інстанції щодо відсутності у позивача підстав для подання скарги до податкового органу про ненадання контрагентом податкових накладних, враховуючи, що контрагент фактично не відмовлявся їх надати. Крім того, позивач не включав вказані суми ПДВ до податкового кредиту у період їх виписки.

Судом вірно не прийнято до уваги посилання податкового органу на те, що позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами із повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова КМ України від 28.07.1997 року № 799 «Про затвердження порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій». Зазначені вимоги стосуються лише тих документів, що відправляються платниками податків відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачена процедура відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом. Отже, застосування вищезазначеного порядку не може застосовуватись до відносин між суб'єктами господарювання, а тому спосіб надання податкових накладних вирішується особисто постачальником товарів (робіт, послуг), так як обмеження з цього приводу не встановлені жодними правовими актами.

Відповідно до пп. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, вищезазначені суми ПДВ, що були включені позивачем до складу податкового періоду, були в свою чергу своєчасно та у повному обсязі визначені контрагентами, як податкові зобов'язання для сплати до державного бюджету.

З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд прийшов до вірного висновку, що висновки ДПІ щодо порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними і необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000122302/0 від 09.03.2011 року -протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, а отже постанова суду ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем, доводів суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198,200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суму міста Києва від 18 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 30 березня 2012 року.