Ухвала суду № 23570002, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3953/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 березня 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Київінвест-Олімпія" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2009 року №0010871540/0 на суму 34 021,22 грн., від 22 вересня 2009 року №0010871540/1 на суму 34 021,22 грн., від 04 грудня 2009 року №0010871540/2 на суму 34 021,22 грн., від 18 лютого 2010 року №0010871540/3 на суму 34 021,22 грн. винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.07.2009 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія»за період квітень - травень 2009 р.

За результатами проведення камеральної перевірки складено Акт від 20.07.2009 №4330-15/21571623 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) ТОВ «Київінвест-Олімпія»код за ЄДРПОУ 21571623 за період квітень - травень 2009 р.

Камеральною перевіркою податкової декларації (розрахунку) земельного податку поданої за квітень - травень 2009 року, встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку, зазначеного у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) платником податку було порушено пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві" та статтю 14 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження податкового зобов'язання на 32 401,16 грн.

На підставі Акту від 20.07.2010 року було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2009 року №0010871540/0, від 22 вересня 2009 року №0010871540/1, від 04 грудня 2009 року №0010871540/2 та від 18 лютого 2010 року №0010871540/3 на загальну суму податкового зобов'язання 34021,22 грн. (основний платіж 32401,16 грн., штрафні (фінансові) санкції 1620,06 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Київінвест-Олімпія" є користувачем земельних ділянок за адресою: м. Київ, вул. Празька, 33, площею 88,41 кв. м.; м. Київ, пров. Хорольський, 5/11, площею 140,14 кв. м.; м. Київ, вул. Гродненська, 1/35, площею 1644,59 кв. м.; м. Київ, вул. Червоноткацька, 29, площею 336,23 кв. м.; м. Київ, пров. Попудренка, 32, площею 140,14 кв. м., нормативну грошову оцінку яких проведено, та сплачує податок на землю у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на підставі частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю", у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення ТОВ "Київінвест-Олімпія" суми податкового зобов'язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є протиправним, тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04 серпня 2009 року №0010871540/0, від 22 вересня 2009 року №0010871540/1, від 04 грудня 2009 року №0010871540/2 та від 18 лютого 2010 року №0010871540/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 30 березня 2012 року