Ухвала суду № 23569642, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7414/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та відчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2010 року № 1000412300/2, -

В С Т А Н О В И В :

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та відчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2010 року № 1000412300/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як підтверджується матеріалами справи, Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (первинна реєстрація 04.04.1994 та остання - 25.04.2008), свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 096710 та як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.11.2009 року по 25.12.2009 року працівниками ДПІ у Вишгородському районі було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2009 року, про що складено Акт від 18.01.2010 № 37/23-1/2153685 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства».

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 3.2.3. п. 3.2. ст. 3 та п. 4.1., 4.9 ст. 4 Закону України № 168 від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», а саме не включено до податкового зобов'язання доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року на суму 454503 грн. 16 коп. і вартості знищеного незавершеного будівництва, яке призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1015077 грн. Та інші порушення.

Відповідно податковим органом 28.01.2010 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000082300/0, яким у відповідності до п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4., п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на дадану вартість на загальну суму 2939160,32 грн., у тому числі 1469580 грн. 16 коп. - за основним платежем та 1469580 грн. 16 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в апеляційному попядку.

За результатами розгляду скарг позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 року за № 0000082300/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1469580,16 грн. за основним платежем та 1469580,16 грн. за штрафними фінансовими санкціями, а всього на 2939166,32 грн.

У подальшому, 14.06.2010 року ДПА в Київській області прийнято рішення, яким підтверджено зазначені в Акті порушення: не включення до податкового зобов'язання доходів від здійснення страхових операцій за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року на суму 454503 грн. 16 коп. і вартості знищеного незавершеного будівництва, яке призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1015077 грн., визнано необгрунтованим застосування 148796,55 грн. штрафних санкцій, в результаті чого винесено нове податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 року № 1000412300/2, яким зменшено суму нарахованих позивачеві штрафних (фінансових) санкцій, зокрема, визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1469580,16 грн. за основним платежем та 1320783,61 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 року № 1000412300/2 неправомірним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів бере до уваги наступне.

Як вбачається з акту від 18.01.2010 № 37/23-1/2153685, перевіркою було встановлено, що відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.10.06 № 1024 «Про окремі заходи щодо подальшого відокремлення регулятивних, контрольних та господарських функцій в сфері міжнародних автомобільних перевезень»позивач надає послуги по оформленню гарантійних документів та надання фінансових гарантій перевізникам. Для виконання покладених завдань позивач уклав з ПТ «ОСОБА_3.С.Г. «Гарант-Сервіс», яке визнане Держмитслужбою України в якості незалежного фінансового посередника, Генеральний контракт комісії від 20.12.06 № 179-ГК/069, відповідно до якого ПТ «ОСОБА_3.С.Г «Гарант-Сервіс»(комісіонер) зобов'язується за заявкою УДП «Укрінтеравтосервіс»(комітент) забезпечити надання митним органам фінансових гарантій і провести їх фінансове забезпечення у вигляді страхування у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.96 № 1216 «Про Положення про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення», за умовами якої транзит повинен бути завершеним відповідно до вимог, передбачених законодавством України. В разі необхідності при зверненні перевізника до представників підприємства, фінансова гарантія надається відповідно до заявки позивача на кожне конкретне перевезення. Фінансове забезпечення наданої гарантії відбувається шляхом страхування відповідно до Генерального договору добровільного страхування відповідальності перевізника підакцизних та іншях товарів від 06.05.97 № 03/С/97 із ЗАТ «Велта», в додатках до якого (щомісячні реєстри страхування фінансової відповідальності перевізника щодо доставки товарів до митниць призначення) зазначаються: заявник, номер гарантійного документу, страхова сума, яка дорівнює розміру митного боргу перевізника і конкретний розмір страхового тарифу та платежу.

Позивач в періоді, що перевірявся, виконував митно-брокерські послуги, а саме: надання фінансових гарантій митним органам, забезпечення наданих гарантій шляхом укладання договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов'язкової своєчасної доставки товару до митниці призначення, послуги по оформленню гарантійних документів, послуги по оформленню декларацій.

Перевіркою звітів відділу митного забезпечення УДП «Укрінтеравтосервіс»про виконання митно-брокерських послуг встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року підприємством надано послуги по страховому тарифу в розмірі 2272515 грн. 81 коп., сума яких не включена до об'єкту оподаткування за відповідні періоди, та не нараховано податок на додану вартість в сумі 454 503 грн. 16 коп.

Як зазначено в акті, позивач отримував на розрахунковий рахунок та в касу підприємства грошові кошти у вигляді страхового тарифу від фізичних та юридичних осіб, розрахованого при оформленні надання фінансових гарантій митним органам у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.96 № 1216. Підставою для перерахування страхового тарифу є тільки рахунок (платіжне доручення) на сплату страхового тарифу виписаний УДП «Укрінтеравтосервіс», а також звіти про виконання митно-брокерських послуг, які складені начальником відділу митного забезпечення УДП «Укрінтеравтосервіс», наданих на підставі виписаних квитанцій на надання страхових послуг.

Зазначене порушення встановлено при перевірці звітів про виконання митно-брокерських послуг, звітів про використані квитанції, платіжних доручень, звітів митно-брокерської діяльності по контрольно-пропускних пунктах, актів надання послуг (фінансових гарантів рахунків на оплату, журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках: 36 - «розрахунки з покупцями та замовниками», 30 - «каса», 31 - «рахунки в банках».

Також, перевіркою встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 16.02.76 № 123/22 «Про відведення земельної ділянки Міністерству автомобільного транспорту УРСР по Великій окружній дорозі в Московському районі під будівництво автовокзалу»Міністерству автомобільного транспорту УPCP відведено земельну ділянку площею близько 6,0 га під будівництво автовокзалу.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 20.05.98 № 190 «Про передачу незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки»Дирекцією по будівництву підприємств Київського міського ТВО автотранспорту згідно акту прийняття-передачі основних засобів, затвердженого першим заступником Міністра транспорту України від 25.05.98, передано на баланс УДП «Укрінтеравтосервіс»незавершене будівництво автовокзалу «Теремки»вартістю 1 729 703 грн.

На підставі угоди, укладеної між УДП «Укрінтеравтосервіс»та Дочірнім підприємством «АСТЕК», діючим на підставі генеральної угоди з Фондом державного майна України від 09.07.01 № 987, проведена експертна оцінка об'єкта незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки»по Кільцевій дорозі в Московському районі м. Києва, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки»станом на 31.08.01 становила 5162500 грн.

Під час перевірки встановлено, що УДП «Укрінтеравтосервіс»укладено договір

простого товариства з TOB «Торговий дім «Фенікс»(Інвестор) від 02.08.06 (без номера),

який погоджено Міністром транспорту та зв'язку України Бондарем В.В. від 02.08.06 № 5156/1610-06, предметом якого є об'єднання

вкладів та спільні дії з метою будівництва, утримання та обслуговування основних будівель

автовокзалу «Теремки»та прилеглих будівель горгівельної, розважальної та побутової

інфраструктури. Як зазначено п. 3 договору, вкладом Підприємства є недобудований

об'єкт автовокзалу «Теремки»оціночною вартістю 5075385 грн., а вкладом Інвестора є

грошові кошти та інше майно, необхідні для завершення будівництва на суму 82 174 600 грн.

00 коп. Умовами п. 5 договору передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного

майна та всіх операцій за цим договором покладається на Інвестора. Згідно з актом прийому-

передачі вкладів у спільну власність від 02.08.06 УДП «Укрінтеравтосервіс»передано TOB «Торговий дім «Фенікс»власну частку вкладу у вигляді недобудованого об'єкта автовокзалу «Теремки»вартістю 5075385 грн. 00 коп. Пунктом другим Акту передбачено, що переданий у спільну власність об'єкт незавершеного будівництва - автовокзал «Теремки», у випадку необхідності, повинен бути знесений за кошти Інвестора.

Згідно з базою даних ДПІ у Вишгородському районі договір простого товариства між TOB «Торговий дім «Фенікс»та УДП «Укрінтеравтосервіс»з 30.08.06 перебуває на податковому обліку в ДПІ Голосїївського району м. Києва. Термін дії договору безстроковий.

Станом на 01.01.2006 року за даними бухгалтерського обліку Підприємства рахується вартість незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 1, на загальну суму 1 729 703 грн.

Генеральним директором УДП «Укрінтеравтосервіс»Побережним Ю.П. видано наказ від 18.07.2008 № 148 «Про створення комісії для обстеження об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки», згідно з актом обстеження від 18.07.2008 року якої встановлено, що весь об'єкт незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки»повністю знесено, а земельну ділянку сплановано і розрівняно.

Як зазначено в акті перевірки, УДП «Укрінтеравтосервіс»не надано до ДПІ у Вишгородському районі відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням після проведення обстеження об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки».

Вказане порушення встановлено при перевірці договору простого товариства про спільну діяльність від 02.08.06 між TOB «Торговий дім «Фенікс»та УДП «Укрінтеравтосервіс», акту прийняття-передачі вкладів у спільну діяльність (об'єкт незавершеного будівництва -автовокзалу «Теремки»), наказу від 18.07.08 № 148 «Про створення комісії для обстеження об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки», акту обстеження від 18.07.08 об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки»журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках: 1511 - «незавершене будівництво».

Таким чином, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем занижено податкове зобов'язання за липень 2008 року в сумі 1015077 грн.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Підпунктом 6.1 статті 6 Закону України 168/97-ВР передбачено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Так, відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закоку України 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування».

Поняття «страхування» міститься у ст. 1 Закону України № 85/96-ВР, відповідно до якої, це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки (ст. 11 Закону)

При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України № 85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 15 Закону України № 85/96-ВР страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

В матеріалах справи міститься Висновок експертного дослідження № 1\9.02.10 від 09.02.2011 року, складений судовим експертом з правом ведення економічної експертизи Петренко Н.Б., який береться колегією суддів до уваги.

Так, згідно з цим Висновком у договірних відносинах позивача з ПТ «ОСОБА_3.С.Г «Гарант-Сервіс»страховиком виступає саме ПТ «ОСОБА_3.С.Г «Гарант-Сервіс», а позивач у відносинах з перевізником виступає в якості комісіонера, а у відносинах із страховиком -комітентом, тобто не особою, яка здійснює страхові операції, а посередником між перевізником та страховиком, а також гарантом щодо сплати митниці митного боргу у разі страхового випадку; позивачу не передається право власності на залучені від перевізників грошові кошти; а тому ці кошти не відносяться до складу валового доходу; за договором комісії об'єктом оподаткування податком на прибуток вважається винагорода комісіонера; отримана страхова премія не підпадає під жодну ознаку валових витрат. Тому, висновки, викладені в Акті перевірки від 18.01.2010 року про те, що в порушення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не включено до валового доходу підприємства доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.07 по 30.09.09 в сумі 2272515,81 грн., та про те, що в порушення пп. 5.2.1 п. .2 ст. 5 цього ж Закону позивачем не включено до складу валових витрат послуги по фінансовому забезпеченню фінансових гарантій у вигляді страхування 1709989,47 грн., а також про те, що в порушення пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість»позивачем не включено до податкових зобов'язань доходи від здійснення страхових операцій за період з 01.01.07 по 30.09.09 в сумі 454503,16 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно Актів виконаних робіт (звіт комісіонера), звітів по виконанню митно-брокерських послуг та виписки з рахунку коштів позивача в банку отримані від перевізників грошові кошти одразу перераховувалися позивачем іншому належному отримувачу, а самому позивачу зараховувалася винагорода комісіонера і страхова премія.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що отримана позивачем комісійна винагорода не включається до об'єкта оподаткування ПДВ, а тому висновки податкового органу з цього питання, викладені в акті перевірки від 18.01.2010 № 37/23-1/2153685, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закоку України 168/97-ВР якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2009 по справі № 6\545 було задоволено позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави і особі УДП «Укрінтеравтосервіс»до TOB «Торговий дім «Фенікс»про стягнення 5075385 грн. (вартість недобудованого об'єкту автовокзалу «Теремки»). Зазначеним рішенням, зокрема, встановлено, що договір був розірваний підприємством в односторонньому порядку, весь об'єкт незавершеного будівництва знесений, а земельна ділянка самовільно розрівняна. Підприємством 13.08.2008 року до інвестора направлялася претензія, яка залишилася без задоволення та відповіді.

Отже, факт розірвання угоди в одностороньому порядку та знесення об'єкту незавершеного будівництва встановлено судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка № 288/23-1/21536845 від 29.09.2009 року, складена відповідачем за результатами перевірки позивача за період з серпня 2006 року по січень 2007 року, відповідно до якої за результатами дослідження факту та обставин знищення об'єкта незавершеного будівництва -автовокзалу «Теремки»- порушень не виявлено.

Також, у Висновку експертного дослідження № 1\9.02.10 від 09.02.2011 року зазначено, що згода позивача на знесення об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки»документально не підтверджується; незважаючи на знищення автовокзалу «Теремки»списання його вартості з балансу позивача у зв'язку з ліквідацією документально не підтверджується; незавершене будівництво не підпадає під термін «основні засоби»для цілей оподаткування за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», унаслідок чого це унеможливлює застосування до операцій, пов'язаних із незавершеним будівництвом норми Закону України «Про податок на додану вартість», які регулюють порядок оподаткування операцій із основними засобами. Тому, висновки Акту перевірки від 18.01.2010 про те, що в порушення пп. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не включено до податкового зобов'язання вартість знищеного незавершеного будівництва (недобудованого автовокзалу «Теремки») в сумі 5075385 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1015077 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що порушень вимог податкового законодавства позивачем допущено не було, відповідно висновки податкового органу, викладені в Акті від 18.01.2010 № 37/23-1/2153685 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства», не відповідають фактичним обставинам та є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.