Ухвала суду № 23569557, 21.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6103/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А. О. Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ або відповідач) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(далі ТОВ «Горизонт»або позивач) до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

27 квітня 2011 року ТОВ «Горизонт»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0007022307/0 від 20.09.2010 року на суму 1 273 931 грн., у тому числі 849 287 грн. за основним платежем та 424 644 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на нарахування податкового кредиту через недійсність та нікчемність укладених з ТОВ «Апрокс ЛТД»правочинів є необґрунтованим.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 жовтня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Горизонт»задовольнив.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду ДПІ подало апеляційні скарги, в яких зазначає, що з постановою погодитись не може та вважає її такою, що підлягає скасуванню.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2010 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту за січень, травень 2010 року, за наслідками якої був складений Акт № 612/23-07/31242243.

За наслідками перевірки було виявлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.2.3, пункту 7.2 статті Закону України «Про податок на додану вартість», частини 1 статті 203, 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними в акті перевірки постачальникам та покупцями товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 849 287 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 746 184 грн., за травень 2010 року на суму 103 103 грн.

Висновок відповідача мотивовано тим, що в період, який перевірявся, позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Апрокс ЛТД», у якого фактично згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Фінансово-господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Апрокс ЛТД»та ТОВ «Горизонт»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників у жовтні 2008 року липні 2010 року, що свідчить про те, що правочини між Приватним підприємством «Біоблок»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, зазначені правочини є нікчемними, а отже не створюють юридичних наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача права на податковий кредит відповідачем не доведено, а отже податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасовані.

З даним висновком суду першої інстанції колегія погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168\97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах податкові та видаткові накладні (а.с.35-45), податкові декларації рахунки-фактури та інші первинні документи. За наслідком цих документів позивач визначив за собою податкове зобовязання та сплатив його.

З огляду на це ТОВ «Горизонт»вчинив усі передбачені чинним законодавством дії для можливості віднесення коштів зі сплати ПДВ до податкового кредиту.

Натомість висновки відповідача про те, що дотримання контрагентом позивача податкового законодавства залежить від можливості отримання саме позивачем права на віднесення сум по сплаті ПДВ до податкового кредиту колегією не приймаються, оскільки дана вимога чинним законодавством не передбачена.

Разом з тим колегія погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивачем не доведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Гром Л.М.