Ухвала суду № 23566980, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8235/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.05.2011 №0003262304; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання податкового кредиту в сумі 196 000,00 грн., визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей»за операціями з ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи»за період грудень 2010 - лютий 2011; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей»витрати зі сплати судового збору в розмірі 85,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2011 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.05.2011 №0003262304; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання податкового кредиту в сумі 196 000,00 грн., визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей»за операціями з ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи»за період грудень 2010 - лютий 2011; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей»витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи»за грудень 2010 року - лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2011 за № 1119/23-04/32553602.

Перевіркою встановлено порушення 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 196 000,00 грн. в тому числі: за грудень 2010 року на суму ПДВ 25 000 грн., за січень 2011 року на суму 110 000,00 грн., за лютий 2011 року на суму 61 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки позивачем було подано заперечення до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідач надав позивачу відповідь на заперечення від 26.05.2011 №7569/10/23-406, в якій зазначив, що підстав для перегляду висновків акту перевірки не вбачається.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0003262304, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 202251,00 грн. з них 196 000,00 грн. основним платежем та нараховані штрафні санкції у розмірі 6251 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи» є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи»(виконавець) укладено договір №Н-0401 від 04.01.2011. Згідно п. 1.1 Договору, замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного Договору, послуги по організації та проведенню заходів, обслуговування та супроводження робіт пов'язаних з цим.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, рекламну продукцію, рахунки-фактури, на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи», що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, а також що ним правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Як зазначалось вище, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту за січень-лютий 2011 року.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес промоушен технолоджи» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне і обґрунтоване рішення з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0003262304.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Київ від 13.10.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.