Рішення № 23562516, 20.04.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-3799/11 Провадження № 22-ц/0290/1230/2012Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І.Е.Категорія: 52 Доповідач: Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Вавшка В.С., Марчук В.С.при секретаріАгеєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_6 до Міської клінічної лікарні (далі - МКЛ) №1, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою МКЛ №1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

17 серпня 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд із зазначеним позовом до МКЛ №1 вказавши третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача головного лікаря ОСОБА_7

Зазначаючи про незаконність звільнення його з роботи з посади лікаря -кардіолога палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 МКЛ №1 з 5 серпня 2011 року позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2012 року зазначений позов задоволено частково.

Судом вирішено:

Поновити ОСОБА_6 на посаді лікаря кардіолога палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 МКЛ №1.

Стягнути з МКЛ №1 (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 96 м. Вінниця, код 05484126) на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5.08.2011 року по 16.03.2012 року в сумі 20 342 (двадцять тисяч триста сорок дві) гривні 08 копійок.

Стягнуто з МКЛ №1 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з МКЛ №1 в дохід держави судовий збір в розмірі 253 грн. 42 коп.

Стягнути з МКЛ №1 на користь ОСОБА_6 судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

У апеляційній скарзі МКЛ №1, оскаржуючи рішення суду в частині визначеного судом розміру середнього заробітку з час вимушеного прогулу, в частині визначеного до стягнення розміру витрат за надання юридичної допомоги, а також в частині стягнення судом моральної шкоди на користь позивача, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким поновити на роботі ОСОБА_6, стягнувши на його користь 12250 грн. 71 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу. Стягнути на користь ОСОБА_6 420 грн. за надання юридичної допомоги, а у стягненні на користь позивача моральної шкоди -відмовити. При цьому МКЛ №1 у апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач та його представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково виходячи із наступного.

Задовольняючи позов в основній його частині вимог про поновлення позивача на роботі суд першої інстанції правильно виходив із правильно встановлених ним обставин про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_6, зокрема недотримання відповідачем положень визначених статтями 147, 149 КЗпП України. У зв'язку із цим суд дійшов правильного висновку про безпідставність звільнення ОСОБА_6 з роботи на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, через наявність яких позивача поновлено на роботі, не заперечуються сторонами у справі.

В силу правил частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами частини 3 цієї статті цього Кодексу апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки МКЛ №1 не оскаржує судове рішення в частині основних вимог про поновлення на роботі, а апеляційним судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, тому оскаржуване рішення суду в частині вимог про поновлення на роботі ОСОБА_6 визнається таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З питання про визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_6, вирішення якого судовим рішення в цій його частині оскаржується поданою апеляційною скаргою, колегія суддів виходить із наступного.

Доводи апеляційної скарги в цій частині, а саме про те, що судом неправильно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення ОСОБА_6 до дня ухвалення судового рішення не можна визнати обґрунтованими.

За змістом статей 110 та 116 КЗпП України видача довідок про розмір заробітної плати працівника, а на його вимогу з відповідними розрахунками, зокрема і середньої заробітної плати отримуваної ним, є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до положень статті 10 ЦПК України про змагальність сторін у цивільному судочинстві, і зокрема положень частини 3 цієї статті цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, представники МКЛ №1 надавали докази у справі на свій розсуд та не були позбавлені можливості доводити належними та допустимими доказами ті обставини, які на їх думку мали значення для правильного вирішення справи.

Так, представниками відповідача було подану суду довідку №456 від 2 лютого 2012 року за підписом головного лікаря та головного бухгалтера МКЛ №1 про розмір заробітної плати ОСОБА_6 в червні - липні місяці 2011 року перед його звільненням. У довідці здійснено розрахунок середньоденної зарплати останнього -127 грн. 14 коп. (а.с. 63).

На підставі зазначеного розрахунку середньоденної зарплати позивач обрахував розмір середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з дня звільнення до дня вирішення судом справи. З таким розрахунком погодився суд першої інстанції і цей обрахунок не заперечувався представниками відповідача в судовому засіданні, як це вбачається з матеріалів справи.

За таких обставин, надана разом з апеляційною скаргою повторна довідка №330 від 22 березня 2012 року, у якій розмір заробітку за той же період значно менший ніж у попередній довідці, а також з урахуванням того, що в ній не зазначено підстав зміни наданої раніше інформації про заробітну плату позивача, не може бути прийнятою апеляційним судом для вирішення питання визначення розміру середньої заробітної плати ОСОБА_6

Через зазначене вище доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_6 є безпідставними.

Відповідно до правил статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду у зазначеній вище частині є правильним і справедливим, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Щодо оскаржуваного Міською клінічною лікарнею №1 рішення суду в частині визначеного до стягнення розміру витрат за надання правової допомоги, а також в частині присудження судом моральної шкоди позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно з правилами пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

ї

Рішення суду в частині присудженої судом моральної шкоди позивачу, а також в частині визначеного до стягнення розміру витрат за надання юридичної допомоги ухвалено за невідповідних висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому в цій частині рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру морального відшкодування та зменшення визначеного судом розміру витрат за надання правової допомоги.

Так, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та визначаючи розмір моральної шкоди суд правильно виходив із встановлених обставин про порушення відповідачем законних прав позивача, що відповідно призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом із тим, визначаючи відшкодування моральної шкоди на вимогу позивача грішми та визначаючи розмір моральної шкоди 5000 грн., у відповідності до правил статті 237-1 КЗпП України та правил статті 23 ЦК України, суд першої інстанції, виходячи зокрема із принципів розумності та справедливості, занадто перебільшив розмір відшкодування моральної шкоди грішми за встановлених судом обставин, ураховуючи те, що моральна шкода за правилами частини 3 статті 23 ЦК України відшкодовується не тільки грішми, а й у інший спосіб, та ураховуючи, що само по собі задоволення вимог позивача про поновлення на роботі відновило порушені трудові права позивача і цей факт також є відповідним моральним відшкодуванням. Крім того, вирішуючи питання визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів ураховує при цьому також і особу з якої підлягають стягненню гроші в порядку морального відшкодування позивачу.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачу грішми буде 2000 грн., а тому рішення суду у цій частині слід змінити зменшивши розмір стягуваної моральної шкоди з 5000 грн. до 2000 грн.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат за надання юридичної допомоги, визначаючи ці витрати позивача в розмірі 8000 грн. та стягуючи ці витрати з Міської клінічної лікарні №1 на користь ОСОБА_6, суд першої інстанції неправильно витрактував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання.

Доводи апеляційної скарги в частині щодо неправильно визначеного розміру витрат за надання правової допомоги слід визнати обґрунтованими частково.

Так, норми матеріального та процесуального права, а саме стаття 84 ЦПК України, постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 20011 року №4191 -VІ, які врегульовують вирішення питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, не містять положень за якими стягненню підлягають будь-які понесені витрати на оплату правової допомоги.

За змістом вказаних норм розмір компенсації не може перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу і стягненню підлягають лише витрати понесені у зв'язку з розглядом справи в суді та пов'язаних із справою процесуальних дій поза судовим засіданням, а також за ознайомлення зі справою особи, яка надає правову допомогу.

Виходячи із цих положень та тривалості судових засідань у справі, загальна тривалість яких становить 2 години 45 хвилин, що підтверджується журналами судових засідань, а також виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за участь у судовому засіданні особи, яка надавала правову допомогу становить 1182,4 грн., виходячи із розміру компенсації за одну годину участі в розмірі 429, 2 грн. (за розрахунком 1 хвилина - 7,2 грн.; 45 хвилин -324,42 грн.).

Колегією суддів при визначенні розміру компенсації взято до уваги також час підготовки до розгляду справи особою, яка надавала правову допомогу, який, виходячи із акту №3 здачі-приймання виконаних робіт від 16 березня 2012 року (а.с.68), становить 2 години і розмір компенсації за це становить відповідно 858, 4 грн.

Правова допомога у складанні скарги до прокуратури, територіальної інспекції праці, управління охорони здоров'я і культури, а також у складанні повторного звернення в прокуратуру (пункти 3 та 5 вказаного Акту №3) до розрахунку не взяті через відсутність зв'язку з розглядом цієї справи в суді.

Отже розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача з відповідача становить 2040, 8 грн. (1182,4 грн. + 858, 4 грн.).

В цій частині рішення суду також підлягає зміні шляхом зменшення стягуваного розміру витрат за надання правової допомоги з 8000 грн. до 2040,8 грн.

В решті оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 314 ч.2 , 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Міської клінічної лікарні №1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2012 року у цій справі змінити в частині розміру стягуваної моральної шкоди зменшивши його з 5 000 (п'яти тисяч) грн. до 2000 (двох тисячі) грн., а також в частині розміру стягуваних витрат на правову допомогу зменшивши його з 8 000 (восьми тисяч) грн. до 2040 (двох тисяч сорока) грн. 80 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Вавшко

/підпис/ В.С. Марчук

З оригіналом вірно: