Постанова № 23562023, 20.04.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 605/278/2012

Стаття 172-4 ч. 2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року м.Житомир

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області Широкопояс Ю.В., за участю секретаря Воробей Д.О., прокурора Чуприни А.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2011 року у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Високе Брусилівського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, освіта вища, працюючого на посаді сільського голови Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрованого у АДРЕСА_2, що раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень. Кошти в сумі 2320 гривень вирішено перерахувати в дохід держави.

Згідно постанови суду, з 16.11.2010 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді Ставищенського сільського голови Брусилівського району Житомирської області, входив до складу органу управління та наглядової ради двох підприємств, являвся вищим органом управління - засновником та власником приватного підприємства фірми "ГЮН" та приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Техінсервс", створених з метою одержання прибутку, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляції з усними доповненнями ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити справу за відсутністю події та складу правопорушення. Твердить, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, оскільки не входив до складу органу управління або наглядової ради Вказує, що суд не взяв до уваги того, що станом на 21.02.2012 року він не був власником та засновником ПП фірма «Г.Ю.Н» та ПП «Виробниче об'єднання «Техінсервіс», оскільки всі права він передав іншій особі, про що свідчать договори про передачу корпоративних прав від 21.02.2012 року, які посвідчені нотаріально. Крім того, вказує, що вищезазначені підприємства доходів за 2011 рік не отримували.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 в підтримання апеляції, міркування прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 605/278/2012, вважаю, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2012 від 13 березня 2012 року у справі № 1-14/2012, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення пункту 2 частини першої статті 7 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року № 3206-VI, згідно з яким особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього закону, забороняється входити до складу органу управління підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, за винятком встановлення заборони вказаним особам, як вбачається зі змісту цього положення, брати участь у загальних зборах такого підприємства або організації.

При цьому, зокрема, Конституцій Суд України виходив з того, що для виконання функцій держави та місцевого самоврядування необхідна належна організація державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, а також діяльності інших осіб, уповноважених на здійснення таких функцій. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією та законами України для посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування встановлені певні правила поведінки, у тому числі й окремі обмеження щодо їх позаслужбової діяльності. Такі обмеження є конституційно обґрунтованими, оскільки деякі види діяльності цих осіб за межами їх служби об'єктивно можуть зумовити ситуацію, несумісну з належним виконанням ними службових обов'язків через виникнення конфлікту інтересів, який за абзацом четвертим статті 1 Закону визначається як суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Держава запроваджує правові механізми, які запобігають конфлікту інтересів або забезпечують його врегулювання в разі виникнення. У зв'язку з цим у Конституції України встановлено обмеження щодо позаслужбової діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, зокрема, підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом; керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Конституційний Суд України, з'ясувавши правову природу і значення термінів „орган управління", „наглядова рада", „підприємство або організація, що має на меті одержання прибутку" через системний аналіз інститутів цивільного та господарського права, визначив, що господарським товариством є підприємство, що створюється юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку (частина перша статті 79 ГК України). Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. До органу управління підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, належать загальні збори учасників (акціонерів) господарського товариства, виконавчий орган, наглядова (спостережна) рада, інший орган, можливість або обов'язковість створення якого передбачена законом чи статутом підприємства або іншими установчими документами.

Матеріалами справи доведено, що з 16 листопада 2010 року по 21 лютого 2012 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді Ставищенського сільського голови Брусилівського району Житомирської області, був власником та засновником двох підприємств, що мають на меті одержання прибутку, - приватного підприємства фірми "Г.Ю.Н", зареєстрованого 19.04.1994 року за №00943430-МП державною адміністрацією Жовтневого району м. Києва за адресою м. Київ, вул. Радіщева, 3, а також приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Техінсервіс", зареєстрованого 17.05.1999 року за №01200 Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17-18, 19, 22-23, 24-29, 44-45, 47-63, 115, 116, 117-118).

25 листопада 2010 року ОСОБА_1 письмово повідомив Начальника ДПІ Солом'янського району м. Києва про зміну директора ПП фірма «Г.Ю.Н.» та ПП «Виробниче об'єднання «Техінсервіс» ОСОБА_1 на виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3 в приміщенні податкової інспекції (а. с. 30, 46).

21 лютого 2012 року ОСОБА_1 подарував свої корпоративні права (власності, управління та отримання прибутку) на фірму «Г.Ю.Н.» та "Виробниче об'єднання "Техінсервіс" іншій особі, - ОСОБА_4 (а. с. 126, 127).

ОСОБА_1 підтвердив ці обставини у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до статуту приватного підприємства фірми "Г.Ю.Н", вона є господарською організацією, яка з усім її майном та прибутком є власністю засновника ОСОБА_1, який самостійно здійснює свої права по управлінню фірмою, визначає основні напрямки її діяльності а також контролює діяльність її директора та інших посадових осіб. Оперативне керівництво діяльністю фірми здійснюється директором, який призначається засновником (а. с. 32-41).

Відповідно до статуту ПП "Виробниче об'єднання "Техінсервіс", однією з цілей діяльності якого є одержання прибутку, його засновником та власником є ОСОБА_1, який має право отримувати прибуток від діяльності фірми повністю чи його частку продукцією (послугами), що виробляє фірма. Вищим органом управління фірми є Засновник. Прибуток фірми, з врахуванням сум по розрахункам з державним бюджетом і сум, що направляються на поповнення фондів фірми та інші напрямки, використовується Власником фірми на його розсуд (а. с. 64-76).

Вищевказаними обставинами доведено, що ОСОБА_1, як засновник та власник вищевказаних приватних підприємств, входив до їх органу управління.

Тому апеляційний суд визнає недостовірними пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що він не входив до органів управління своїх приватних підприємств фірма "Г.Ю.Н" та "Виробниче об'єднання "Техінсервіс".

Відповідно до довідки ПП фірми "ГЮН" №1 від 16.02.2012 року, вказане підприємство в 2011 році господарської діяльності не проводило (а. с. 78).

ПП "ВО "Техінсервіс" отримало в квітні 2011 року 1180 грн. прибутку, за зданий в оренду ОСОБА_5 автомобіль марки ГАЗ "Газель- 33023", який, відповідно до облікових даних УДАІ УМВСУ в Житомирській області, рахується у власності ПП та ОСОБА_1, а також в травні 2011 року - кошти в сумі 1140 грн. від ОСОБА_6 за зданий в оренду автомобіль марки ГАЗ "Газель-33023" (а. с. 82, 86).

Таким чином, по справі доведено, що ОСОБА_1, будучи особою, зазначеною у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", порушив обмеження щодо входження до складу органу управління підприємств, що мають на меті одержання прибутку.

Тому висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та є обґрунтованими.

Разом з тим, по справі не доведено, що ОСОБА_1 входив до наглядової ради вищевказаних приватних підприємств, оскільки ця обставина спростовується матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_1 про те, що на цих підприємствах не створено наглядової ради.

Крім того, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 23, 33, 34 КУпАП, не врахував обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 те, що він фактично не займався оперативним управлінням підприємств, що мали невеликі прибутки, щиро розкаявся на час складання протоколу про адміністративне правопорушення 21 лютого 2012 року та в цей же день передав свої корпоративні права власності, управління та отримання прибутку іншій особі.

З врахуванням цих обставин та даних про особу порушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд визнає, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП є малозначним, у зв'язку з чим звільняє його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з мотивувальної частини цієї постанови вказівку про те, що ОСОБА_1 входив до наглядової ради приватних підприємств фірма «Г.Ю.Н.» та "Виробниче об'єднання "Техінсервіс".

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Провадження в справі закрити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: