Ухвала суду № 22651820, 27.03.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0611/1-4/2012

Стаття 121 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.,

суддів: Михайловського Ю.В., Фоміна Ю.В.,

з участю прокурора Сидоренка О.П.,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Малин Житомирської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначено покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти із залу суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з 24.01.2007 року.

Речові докази по справі, після набрання вироком чинності - червону куртку повернути ОСОБА_3; постільну білизну, двигун і гантель повернути ОСОБА_2; молоток і чотири паперові пакети - знищити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області 126 гривень 92 копійок судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-дактилоскопічних експертиз, які перерахувати в УДК в Житомирській області р/р 35229005000096, код 25574601, МФО 811039.

Згідно вироку ОСОБА_2 21.01.2007 року, близько 8 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1 з метою з'ясування стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, яка також перебувала в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязнених відносин наніс їй удар кулаком в обличчя від якого вона впала на підлогу, після чого взяв молоток та почав наносити їй удари по різним частинам тіла, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів і підшкірних гематом на волосистій частині голови, на обличчі, на грудній стінці, на спині, на верхніх та нижніх кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я; крововиливів і підшкірних гематом на обличчі, волосяній частині голови, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; поверхневих забійних ран на черевній стінці, нижніх кінцівках, ран верхньої губи та правої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'ю, закритої травми живота, яка супроводжувалась розривом внутрішніх органів та внутрішньочеревним крововиливом (розривом селезінки), які по своїй категорії відносяться до тяжкого ступеню важкості, небезпечні для життя та здоров'я в момент їх спричинення.

В поданій захисником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_1 апеляції останній просить скасувати вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року, (кримінальна справа №1-7/12 р. по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України) на підставі ч.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в його діянні складу злочину, з постановленням виправдовувального вироку.

В обгрунтування вимог апеляції захисник зазначає, що слідчий СУ УМВС України ОСОБА_4 матеріали справи сфабрикував і зробив все від нього залежне, щоб тільки дана справа була направлена до суду, а підзахисного покарано за діяння, яке він не здійснював.

Після того, як апеляційний суд Житомирської області скасував незаконний вирок і справу направлено на додаткове розслідування, всупереч закону, ОСОБА_4 знову бере до свого провадження дану справу і знову продовжує знущатися над ОСОБА_2

Так, проводячи повторну СМЕ за №32 від 18.03.2008 року, ОСОБА_4 ввійшов у зговір з експертами Житомирської СМЕ ОСОБА_5 та Новосьоловим, які допомогли йому провести надуману, незаконну і необ'єктивну судову експертизу.

Відтворення обстановки події здійснення злочину проводили не за місцем здійснення злочину, а в приміщенні Малинського РВ УМВС України. Більше того, відтворення проводилося тоді, коли його підзахисний ОСОБА_2 знаходився в неадекватному вкрай тяжкому нервово-психологічному стані, так як у нього уже тиждень дуже боліли зуби і він потребував медичної допомоги.

Будучи допитаним в суді (в який було передано розгляд даної кримінальної справи), у судовому засіданні його підзахисний ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнав частково, заперечуючи нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, вважаючи, що вона їх отримала від падіння на неї двигуна та пояснив, що21.01.2007 року на протязі дня у сусіда ремонтував автомобіль. Близько 24 години після закінчення роботи у сусіда сіли вечеряти, до них приєдналась потерпіла, його співмешканка, яка була у стані алкогольного сп'яніння. Усі в той вечір вживали спиртні напої, крім нього. Повечерявши пішов додому, а потерпіла залишилась у сусідки і близько 8 год. ранку наступного дня прийшла до нього додому. Між ними виникла сварка за те, що співмешканка витратила гроші на горілку, які він давав для дітей, в ході якої вдарив її кулаком в обличчя і штовхнув в кімнату, де ОСОБА_3 впала на підлогу на якій лежали гантелі і вдарилась головою, тримаючи в цей час його за одяг, він впав разом з нею, в зв'язку з чим вони кілька разів на підлозі катались і він 2-3 рази вдарив її кулаком в ліве плече. Коли піднявся з підлоги, потерпіла взяла молоток, який знаходився в кімнаті і вдарила його в плече та по голові, забравши в неї молоток наніс ним їй 4-5 ударів по ногах і в цей час двигун мотоцикла, який стояв на стільці, впав на потерпілу, внаслідок чого співмешканка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Викликати швидку медичну допомогу вона не захотіла і він подзвонив її сестрі, яка через деякий час приїхала з чоловіком і забрала потерпілу.

Коростишівський районний суд також не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не знаходився в стані алкогольного сп'яніння і цей факт не підтвердився і в судовому засіданні, ні свідченнями свідків, ні іншими документальними доказами.

В судовому засіданні його підзахисний і він особисто звернулися з клопотанням про те, щоб суддя відреагувала на це, але все було даремно. Більше того, суд не задовільнив жодної їхньої заяви і жодного клопотання про зміну запобіжного заходу із-під варти на підписку про невиїзд, не призначив повторної судово-медичної експертизи у КН ДІСЕ МЮ України в м.Києві (клопотання до апеляції додаються), а 19.01.2012 року суд не прийняв їх клопотання і зразу ж перейшов до дебатів. Це беззаконня зі сторони суду негативно вплинуло на законний і об'єктивний розгляд справи.

Суд не задовільнив і ряд його клопотань про те, що ОСОБА_2, незаконно перебуваючи в СІЗО №8 м.Житомира захворів на тяжку хворобу, але і це, на жаль, не допомогло (довідка про хворобу додається).

Окрім цього, у вироку не відповідають дійсності свідчення потерпілої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 бив її молотком по животі і перебив селезінку. Потерпіла ОСОБА_3 і в Малинському райсуді і в Коростишівському чітко і ясно сказала (що підтверджується протоколами судового засідання і зафіксовано технічними записами), що вона свідомість не втрачала і добре пам'ятає, що ОСОБА_2 не бив її молотком, а на неї впав мотор, від падіння якого в неї і стався розрив селезінки. Це підтвердив і висновок Малинського судового експерта ОСОБА_16

Єдиним доказом у справі є брехливе заключення Житомирської СМЕ, які сфальсифікували матеріали експертизи. Навіть Харківська СМЕ не змогла дати заключення по даній справі, а тому він та його підзахисний ОСОБА_2 звернулися 19.01.2012 року до Коростишівського суду про призначення СМЕ в м.Києві.

Дальше потерпіла ОСОБА_3 підкреслила, що тільки вона першою розпочала сварку і нанесла удар по голові ОСОБА_2

Суд посилається у вироку на свідчення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, які взагалі не розмовляли з потерпілою ОСОБА_3 і ні разу не були ні в Малинському, ні в Коростишівському суді.

Суд невірно засудив підсудного ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України, не врахував, а вірніше не захотів знайти пом'якшуючих обставин згідно ст.66 КК України, а це: позитивні характеристики, не судимий раніше, батько 3-х неповнолітніх дітей, тим більше, що потерпіла ОСОБА_3 на даний час позбавлена батьківських прав, веде паразитичний спосіб життя, залишилася одинока мати - пенсіонерка, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного аморальними діями потерпілої.

Суд, не маючи підтвердження в судовому засіданні (ні показів свідків, ні судово-медичної експертизи) невірно трактував ст.67 КК України, що нібито ОСОБА_2 здійснюючи злочин, перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи згадане вище вважає, що досудове та судове слідство проведені всупереч вимогам ч.1-5 ст.367, ст.ст.368-371 КПК України, а саме:

-однобічність та неповнота дізнання як попереднього, так і судового слідства;

-невідповідність висновкам суду викладеним у вироку фактичним обставинам справи;

-неправильне застосування кримінального закону;

-істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, захисника засудженого - ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, прокурора, який заперечував проти апеляції, обговоривши доводи апеляції та перевіривши вирок суду в межах апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи не вбачається будь-яких даних про те, що слідчий сфальсифікував матеріали справи і вступив у змову з експертами з метою отримання сфабрикованих висновків по експертизам у справі.

Не обґрунтованим також колегія суддів вважає твердження апелянта щодо порушення процесуального закону під час проведення відтворення обстановки і обставин події без виїзду на місце скоєння злочину, якщо його результати прямо не залежать від умов, при яких воно провадиться, тобто від особливостей рельєфу, клімату, вигляду тієї чи іншої ділянки місцевості, в різний час доби, тощо. Головною умовою є максимальне наближення обстановки та обставин до тих, що мали місце під час вчинення злочину, що і було дотримано в ході проведення даної слідчої дії.

Також на думку колегії суддів незалучення захисника підсуднього до проведення відтворення обстановки і обставин події злочину з участю потерпілої є абсолютно виправданим з огляду на вимоги ст.48 КПК України (обов'язки і права захисника), відповідно до яких з моменту допуску до участі у справі захисник має право: бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого. Оцінюючи поведінку захисника протягом судового слідства, яка була направлена на залякування державного обвинувача, свідків з метою їх схилення до доводів захисника, вказана відмова слідчого є обґрунтованою.

Жодним чином не підтверджується твердження захисту про те, що суд не врахував невизнання ОСОБА_2 своєї вини, а також його показання в частині того, що він під час спричинення потерпілій тілесних ушкоджень не перебував в стані алкогольного сп'яніння. Судом при оцінці доказів повністю було враховано ці факти, а також те, що на противагу ним потерпіла ОСОБА_3 та свідки у справі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що у день вчинення злочину, безпосередньо перед його вчиненням, ОСОБА_2 вживав алкогольні напої. Крім того, згідно показань ОСОБА_2, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12, він, заподіявши ОСОБА_3 тілесні ушкоджень, не надавши їй жодної допомоги, не дивлячись на її тяжкий стан, після цього продовжив вживати алкогольні напої разом із ОСОБА_11, що свідчить про стійку антисоціальну спрямованість засудженого.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту від 19.01.2012 року про призначення повторної судово-медичної експертизи з огляду на недоцільність її проведення та з метою уникнути затягування судового розгляду справи, матеріали якої мали усі необхідні дані для прийняття законного і обгрунтованого рішення. В ході провадження у даній кримінальній справі було проведено шість судово-медичних експертиз, одна з яких, а саме остання від 28.03.2008 року проводилась у формі комісійної. Висновок комісійної судово-медичної експертизи №32 від 28.03.2008 року узгоджується з матеріалами і обставинами справи. Крім того, в ході судового розгляду справи викликались і допитувались в судовому засіданні експерт, а саме: ОСОБА_13, яка показала, що під час проведення експертизи вивчалися всі матеріали кримінальної справи. Експерти ОСОБА_5 і ОСОБА_15 були при проведенні відтворення обстановки і обставин події і тілесні ушкодження не могли виникнути від падіння двигуна. Потерпіла з самого початку вказувала на молоток. Рана в проміжності спричинена їй або молотком або ногою, взутою в взуття. Ніяких слідів від шпильок двигуна на тілі потерпілої не було;

ОСОБА_5, який показав, що він був в складі комісії, яка проводила експертне дослідження характеру, тяжкості та причин утворення тілесних ушкоджень в ОСОБА_3. За його участі було проведено відтворення обстановки та обставин події, були надані матеріали кримінальної справи. Можливість утворення тілесних ушкоджень від падіння двигуна можна виключити. ОСОБА_2 під час відтворення обстановки і обставин події показав механізм спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, в т.ч. молотком. Ніякого тиску на нього з боку працівників міліції не було, він поводив себе адекватно;

ОСОБА_14, яка зазначила, що по формі, розмірам, морфологічним даним, тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння двигуна. Немає жодного тілесного ушкодження, який би вказував, що на тіло потерпілої падали гострі предмети.

Суд у вироку посилався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як на докази, які були оголошені в ході судового розгляду справи, оскільки судом було визнано поважною причина їх неявки до судового засідання.

При постановленні вироку судом були дотримані вимоги ст.334 КПК України та ст.66 КК України. Зокрема, у мотивувальній частині вироку зазначено, що обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 не встановлені. Крім того, судом було враховано посередню характеристику останнього, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але відповідно до ст.89 КК України вважається не судимим. Жодних доказів щодо того, що злочин було вчинено ОСОБА_2 внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та під впливом сильного душевного хвилювання як в ході досудового слідства, так і в ході судового розгляду справи стороною захисту не надано, органом досудового слідства і судом відповідні факти не встановлені у зв'язку з їх відсутністю. Дані про те, що потерпіла ОСОБА_3 наразі веде антисоціальний спосіб життя, в апеляції нічим не підтверджено. Судом було враховано, що у ОСОБА_2 є малолітні діти та мати похилого віку.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вірно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України і обрав міру покарання з дотриманням вимог ст.65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області в 24 січня 2012 року щодо останнього без зміни.

Судді: