Ухвала суду № 23559500, 04.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/17953/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №11 від 08.02.2011

ОСОБА_2, дов. від 09.07.2010

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року по справі №2а-6613/09/1370 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Державної податкової інспекції у міста Львові про скасування податкових повідомлень рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року, позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Державної податкової інспекції у міста Львові задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000451511/0/11979 від 17.07.2009 та №0000451511/1/16055 від 23.09.200, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4336791,90грн., в тому числі за основним платежем -4130278,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -206513,90грн.

Рішення судів мотивовано відсутністю правових підстав для визначення позивачеві податкових зобов'язань, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 16.11.2006 №336, яка є чинною, встановлено додаткову пільгу, шляхом звільнення позивача від сплати податку на прибуток.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові 29.03.2011 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.05.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 143, 144 Конституції України, ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №334/94-ВР), ч.3 ст.1, ч.2 ст.7, ст.25 Закону України «Про систему оподаткування»(далі-Закон України №1251-ХІІ), п.23, 24, 28 та 29 ст.26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведеної Державною податковою інспекцією у м.Львові камеральної перевірки Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»було складено акт №1415-1/05506460 від 30.06.2009, яким зафіксовано порушення вимог ч.3 ст. 1 Закону України №1251-ХІІ, ст.15 Закону України №334/94-ВР та п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 року №214, а саме: позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року та наростаючим за 2006 рік в розмірі 4130278,0грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451511/0/11979 від 17.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4336791,90грн., в тому числі за основним платежем -4130278,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -206513,90грн.

За результатом апеляційного узгодження в адміністративному порядку суми податкового зобов'язання визначені вищевказаним податковим повідомленням-рішенням було залишено без змін, а платнику податків надіслано податкове повідомлення-рішення за №0000451511/1/16055 від 23.09.2009.

Частиною другою статті 1 Закону №1251-ХІІ передбачено право Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно до приписів частини третьої статті 1 Закону України №1251-ХІІ ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону України №334/94-ВР встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 №5-рп/2010 у справі №1-5/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте» щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст. 1 Закону України №1251-XII, ст. 15 Закону України №334/94-ВР, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що передбачене частиною 2 ст. 1 Закону №1251-XII право Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів, може бути реалізоване за умови, що загальнодержавний податок на прибуток, платником якого є підприємства комунальної власності, відповідно до законів України справляється до бюджетів Автономної Республіки Крим та рад і не враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів. При цьому пільга може бути встановлена тільки щодо тієї суми податку, яка підлягає зарахуванню до зазначених бюджетів.

Відповідно до ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 8 Закону України №1251-XII порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними. Міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Пунктом 15 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності зараховується до місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності засновником, яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховуються, відповідно, до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних. Міських, селищних та сільських бюджетів.

Згідно пункту 25 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України міжбюджетні трансферти це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивачем у справі є комунальне підприємство Львівської міської ради, яка своєю ухвалою від 16.11.2006 №336 встановила міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго»(позивачу) додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за дев'ять місяців 2006 року в сумі 4130278,00грн.

Відповідно до положень ст. 144 Конституції України, яка згідно із ст.8 Основного Закону є нормою прямої дії, органи місцевого самоврядування в межах повноважень. визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, за відсутності судового рішення про незаконність такого акту він є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Виходячи з наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна