Рішення № 23553489, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3586-2012 11.04.12

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 5 540,87 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 68 від 23.02.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков»(далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 5 990,87 грн., а саме: 5 289,36 грн. -основного боргу, 309,91 грн. -пені, 394,60 грн. -20 % річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки, позивач поставив відповідачу товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань, не був оплачений останнім, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару, що зумовлює нарахування пені та 20 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3586-2012, розгляд справи призначено на 11.04.2012 р.

11.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду позивачем на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, відповідно до якої Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 540,87 грн., а саме: 4 839,36 грн. -основного боргу, 309,91 грн. -пені, 394,60 грн. - 20 % річних.

Заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

11.04.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/3586-2012 не виконав, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 2403 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. п. 3.3, 3.5 Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає. При прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками Сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару його якість та кількість.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 6.1 даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011 р., а в частині зобов'язань до повного його виконання. В разі,якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7 703,20 грн. на підставі видаткових накладних № КК-0329932 від 21.12.2011 р., № КК 0196605 від 29.06.2011 р. та № КК-0206829 від 13.07.2011 р.

З наданих в матеріали справи доказів та пояснень позивача вбачається, що поставка продукції відбувалась саме на виконання Договору, інші договірні відносини між сторонами відсутні.

Відповідач оплату товару здійснив частково на суму 2 863,84 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 27.09.2011 р. на суму 150,00 грн., від 30.09.2011 р. на суму 150,00 грн., від 13.10.2011 р. на суму 200,00 грн., від 14.10.2011 р. на суму 180,00 грн., від 19.10.2011 р. на суму 220,00 грн., від 17.01.2012 р. на суму 313,84 грн., від 25.01.2012 р. на суму 200,00 грн., від 31.01.2012 р. на суму 150,00 грн., від 08.02.2012 р. на суму 200,00 грн., від 15.02.2012 р. на суму 300,00 грн., від 21.02.2012 р. на суму 150,00 грн., від 28.02.2012 р. на суму 200,00 грн., від 20.03.2012 р. на суму 200,00 грн. від 27.03.2012 р. на суму 100,00 грн., від 03.04.2012 р. на суму 150,00 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 4 839,36 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію на підставі вказаних накладних, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю його вартість, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.2. Договору пеню у сумі 309,91 грн. та 20 % річних у сумі 394,60 грн.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2. даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р., крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11.04.2005 р. господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

На підставі викладеного, судом здійснено перерахунок пені та 20 % річних, внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»за період з 14.07.2011 р. по 13.03.2012 р. підлягає стягненню 173,38 грн. - пені та 223,72 грн. - 20 % річних за порушення відповідачем зобов'язань, встановлених Договором.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені та 20 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи здійснений судом перерахунок пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»(18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код ЄДРПОУ 32268131) 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 36 коп. -основного боргу, 173 (сто сімдесят три) грн. 38 коп. - пені, 223 (двісті двадцять три) грн. 72 коп. -20 % річних та 1 521 (одну тисячу п'ятсот двадцять одну) грн. 08 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі даного рішення повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»(18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код ЄДРПОУ 32268131) 0 (нуль) грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака