Рішення № 23553488, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/2124-2012 11.04.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югелеватор"

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

2. Корабельний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 14/20-6-12 від 12.01.2012 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югелеватор" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 04.11.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 4581, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ним не було отримано відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вимоги про усунення порушень. Крім того вказує, що відповідачем було пропущено річний строк звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/2124-2012, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі -третя особа-1) та Корабельний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі -третя особа-2), розгляд справи призначено на 21.03.2012 р.

21.03.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва до початку судового засідання від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вона вважає заявлений позов безпідставним. При цьому, справу просить розглядати у її відсутність.

Також, 21.03.2012 р. через відділ діловодства суду до початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та крім того вказує на необхідність припинити провадження у справі через відсутність предмету спору, оскільки державним виконавцем при виконанні спірного виконавчого напису було встановлено відсутність майна, яке вирішено повернути за таким виконавчим написом, а також повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв'язку з чим відповідач вважає, що права позивача ніким не порушені.

У судовому засіданні 21.03.2012 р. судом у даній справі здійснено зміну найменування відповідача, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 31.08.2011 р., яка набрала чинності 16.09.2011 р. Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р., у зв'язку з неявкою представників позивача та третіх осіб розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 11.04.2012 р.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 11.04.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом розглянута викладена у відзиві на позов заява відповідача щодо припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, у зв'язку з чим суд зазначає, що для вчинення такої процесуальної дії у даній справі відсутні відповідні правові підстави.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Предмет спору -це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Однак, та обставина, що державним виконавцем не виявлено відповідного майна, яке вирішено повернути за спірним виконавчим написом, - жодним чином не впливає на предмет спору у даній справі, а висновки відповідача щодо відсутності спору про право, оскільки, на його думку, права позивача не порушені, є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та обставинам справи.

Так, слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що права позивача та його законні інтереси підлягають судовому захисту, а підстав для припинення провадження у справі суд не знаходить.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2007 р. між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Югелеватор" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 14-07-248 сфл., відповідно до п. 1. якого відповідач зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу в користування майно, а саме:

- Зерносховище СМВУ 2.73.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, в кількості 2 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі № 11 від 10.05.2007 р., вартість товару становить 6 580 000,00 грн.;

- Зерносховище СМВУ 220.19.В12, в кількості 10 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі № 11 від 10.05.2007 р., вартість товару становить 10 850 000,00 грн.

Згідно з п. 3.5.3. Договору, позивач зобов'язався на підставі погодженого з позивачем графіком, своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору він набуває чинності в день, наступний за днем укладення і діє до закінчення строку дії лізингу.

Згідно з п. 8.3. лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії Договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або не укладення лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених цим Договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

В інших випадках дострокове припинення дії цього договору допускається за взаємною згодою сторін (п. 8.4. Договору).

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява ВАТ НАК "Украгролізинг" від 27.07.2011 р. про сплив терміну сплати чергових лізингових платежів згідно з Договором фінансового лізингу № 14-07-248 сфл від 07.05.2007 р. та рахунків-фактур № 4613 та № 4614 від 26.07.2011 р. на загальну суму 8 288 902, 67 грн., з проханням погасити заборгованість, яка утворилась в результаті несплати лізингових платежів.

При цьому, у вказаній заяві міститься попередження позивача про те, що у разі несплати боргу, відповідач використає своє право відмовитись від договору та звернеться до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 з проханням вчинити виконавчий напис про повернення від позивача предмета лізингу у безспірному порядку.

Враховуючи наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, 04.11.2011 р. відповідач звернувся до третьої особи-1 з заявою № 20/3324 щодо вчинення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу щодо повернення від позивача на користь відповідача майна, а саме: Зерносховище СМВУ 2.73.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, в кількості 2 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі № 11 від 10.05.2007 р., вартість товару становить 6 580 000,00 грн.; Зерносховище СМВУ 220.19.В12, в кількості 10 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі № 11 від 10.05.2007 р., вартість товару становить 10 850 000,00 грн.; загальною вартістю 17 430 000, 00 грн., з причини прострочення лізингових платежів; в частині відшкодування вартості техніки за період з 10.01.2010 р. по 06.08.2011 р. -3 179 232, 66 грн.; в частині щорічної винагороди за період з 10.01.2010 р. по 06.08.2011 р. -816 935, 45 грн.

До заяви відповідачем було додано: оригінал договору фінансового лізингу та рахунки на сплату заборгованості з відмітками про її непогашення.

Так, зокрема, відповідачем було надано нотаріусу Рахунок на оплату № 6033 від 17.08.2011 р. на суму 816 935, 45 грн. та № 6034 від 17.08.2011 р. на суму 3 179 232, 00 грн. з відміткою "станом на 04.11.11 р. заборгованість не погашена. ОСОБА_4 -підпис- ".

Того ж дня третьою особою-1 вчинено відповідний виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4581.

Позивач, вважаючи, що зазначений виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, вирішив звернутись до господарського суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав -це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону, відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від Договору в порядку п. 8.3. Договору, а заява відповідача від 27.07.2011 р., як зазначалось вище, містить лише попередження про можливі наслідки невиконання вимог відповідача.

Пунктом з 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що була чинною на момент вчинення спірного виконавчого напису, було встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувана та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з пунктом 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. (далі - Перелік).

В силу п. 8 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Пунктом 8.8. Договору сторонами було передбачено, що за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає Лізингодавцю Предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення Предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку Предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 8.10. Договору сторони домовились, що Лізингодавець в разі порушення або неналежного виконання Лізингоодержувачем умов цього Договору застосовує до Лізингоодержувача наступні оперативно-господарські санкції: Лізингодавець має право безперешкодного доступу до Предмета лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або залученням третіх осіб здійснює повернення (вилучення) Предмету лізингу за рахунок Лізингоодержувача. Протидія Лізингоодержувача у здійсненні Лізингодавцем зазначеної оперативно-господарської санкції є посяганням на право власності Лізингодавця на Предмет лізингу та є підставою для притягнення Лізингоодержувача до відповідальності, визначеної чинним законодавством України та цим Договором.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до п. 8 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., для одержання виконавчого напису подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Однак, доказів того, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було отримано від відповідача засвідчену копію рахунку направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення за належною адресою, яка вказана в договорі лізингу та зазначена в ЄДРПОУ в матеріалах справи немає.

Так, в якості доказів направлення відповідних рахунків та вимоги про оплату позивачу, відповідачем було надано відривний аркуш кур'єрсьского відправлення на адресу: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19/1, який не містить даних про те, що саме надсилалось кур'єрською службою.

Зазначений відривний аркуш має відбиток збірного штампу, який відтворює найменування позивача та його реквізити, а також підпис з розшифруванням: "Лещенко", однак доказів того, що вказана особа є повноважним представником позивача, а відповідний збірний штамп належить саме позивачу -суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що адресою - місцезнаходження позивача, вказаною у Договорі є: 54051, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 13.

Юридичною адресою позивача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (Інформаційинй ресурс Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html ) є: 54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9-а.

При цьому, за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19/1, на яку відповідачем через кур'єра було здійснено відправлення, зареєстровано інше підприємство -Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Югелеватор" (код ЄДРПОУ 36622831), проте як виконавчий напис вчинено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Югелеватор" (код ЄДРПОУ 31764706).

Та обставина, що з пояснень позивача, наведених у позовній заяві випливає, що ним через приватного нотаріуса ОСОБА_2 була отримана нотаріально посвідчена заява ВАТ НАК "Украгролізинг" від 27.07.2011 р. про сплив терміну сплати чергових лізингових платежів згідно з Договором фінансового лізингу № 14-07-248 сфл від 07.05.2007 р. та рахунків-фактур № 4613 та № 4614 від 26.07.2011 р. на загальну суму 8 288 902, 67 грн., не може бути врахована при розгляді даної справи, оскільки спірний виконавчий напис вчинений на підставі рахунків № 6033 від 17.08.2011 р. на суму 816 935, 45 грн. та № 6034 від 17.08.2011 р. на суму 3 179 232, 00 грн., доказів надсилання яких позивачу відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис було вчинено з порушення вимог чинного законодавства, оскільки подані нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем).

Викладені у даній справі висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України у постанові № 9/61 від 04.10.2011 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що нотаріусом було вчинено оспорюваний виконавчий напис не у відповідності до вимог чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.11.2011 р. зареєстрований в реєстрі за № 4581 про повернення лізингооодержувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Югелеватор", код ЄДРПОУ 31764706, на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", ідентифіаційний код 30401456, об'єкта фінансового лізингу: Зерносховища СМВУ 2.73. К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П у кількості 2 (двох) одиниць; Зерносховища СМВУ 220.19. В.12 у кількості 10 (десяти) одиниць, загальною вартістю разом з ПДВ - 17 430 000,00 грн., що були передані в користування на умовах договору фінансового лізингу № 14-07-248 сфл від 07.05.2007 р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югелеватор", та підлягає поверненню з причини прострочення заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів: в частині відшкодування вартості техніки за період з 10.01.2010 р. по 06.08.2011 р. - 3 179 232, 66 грн.; в частині щорічної винагороди за період з 10.01.2010 р. по 06.08.2011 р. - 816 935, 45 грн.

3. Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, Печерський район, вулиця Мечникова, будинок 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югелеватор" (54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Ленінський район, вулиця Новозаводська, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 31764706) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака