Рішення № 23553439, 03.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3262-2012 03.04.12Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

про стягнення 506 928,36 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012 р.;

ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник за довіреністю № 82 від 02.04.2012 р.;

Ткачов М.Ф. -головний лікар, згідно розпорядження № 80-Л від 04.06.1986 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»до дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про стягнення 506 928,36грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2001 року між акціонерною енергопостачальної компанією «Київенерго»та дочірнім підприємством «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»укладений договір № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.п. 2.2.1. та 2.3.1. договору № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.2001 року публічне акціонерне товариство «Київенерго»постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно ст.. 712 Цивільного кодексу України.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладання договору № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.2001 року та п. 5.1. договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженням розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 5 додатку 4 до договору № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.2001 року відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач передає в РВТ).

Згідно п. 2 додатку 4 до договору № 2690058 від 15.10.2001 року, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.05.2011 року по 01.02.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.02.2012 року становить 482 236 грн. 45 коп., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку та довідкою про розрахзунок основного боргу.

Пунктом 3.5 додатку 4 до договору № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.2001 року встановлено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи виомоги статті 3 Закону України від 22.11.1196 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 19 928 грн. 11 коп.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 482 236 грн. 45 коп, збитків від інфляції в розмірі 1 716 грн. 51 коп., 3 % річних в сумі 3 047 грн. 29 коп. та пені в розмірі 19 928 грн. 11 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3262-2012, розгляд справи призначено на 03.04.2012 року.

У судовому засіданні 03.04.2012 року представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача позовні вимоги визнали, просили розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Представники позивача заперечували проти розстрочки виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2001 року між акціонерною енергопостачальної компанією «Київенерго»та дочірнім підприємством «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»укладений договір № 2690058 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1. договору, позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з п.п. 2.3.1. договору, відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили в додатку № 3 до договору, відповідно до умов п.1. якого розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 року № 758 та від 21.07.2010 року № 530.

Згідно п. 5 додатку 4 порядок розрахунків за теплову енергію до договору № 2690058 від 15 жовтня 2001 року, відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: вул. Червоногвардійська, буд. № 38, розрахункова група, тел. 559-13-66, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач передає в РВТ).

Згідно п. 2 додатку 4 до договору № 2690058 від 15.10.2001 року, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує, внаслідок чого за період з 01.05.2011 року по 01.02.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.02.2012 року становить 482 236 грн. 45 коп., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку та довідкою про розрахзунок основного боргу.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З довідки про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за спожиту терлову електроенегргію по дочірньому підприємстві «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»вбачається, що 23.02.2012 року відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 6 427 грн. 20 коп. за січень 2012 року.

Розрахунок заборгованості:

482 236 грн. 45 коп. -6 427 грн. 30 коп. = 475 809 грн. 15 коп.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 2690058 від 15.10.2001 року за період з 01.05.2011 року по 01.02.2012 року, яка на 01.02.2012 року становить 482 236 грн. 45 коп., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 475 809 грн. 15 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 19 928 грн. 11 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 7 додатку № 4 до договору встановлено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до момент у його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення96 095,6001.09.2011-30.09.2011307.7500 %1 224,23116 541,8601.10.2011-31.10.2011317.7500 %1 534,20168 904,6601.11.2011-30.11.2011307.7500 %2 151,80295 659,0101.12.2011-31.12.2011317.7500 %3 892,17367 649,2501.01.2012-31.01.2012317.7500 %4 839,88475 809,1501.02.2012-29.02.2012297.7500 %5 859,59

Всього: 19 501,87 З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 19 928 грн. 11 коп. за несвоєчасне виконання умов договору підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 501 грн. 87 коп. за розрахунком суду.

В частині стягнення пені у розмірі 426 грн. 24 коп. відмовити.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 1 716 грн. 51 коп. та 3% річних в розмірі 3 047 грн. 29 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ01.07.2011 - 31.07.201166006.250.987-858.0801.08.2011 - 31.08.201164201.220.996-256.8001.09.2011 - 30.09.201196095.601.00196.1001.10.2011 - 31.10.2011116541.861.0000.0001.11.2011 - 30.11.2011168904.661.001168.9001.12.2011 - 31.12.2011295659.011.002591.3201.01.2012 - 31.01.2012367649.251.002735.3001.02.2012 - 29.02.2012475809.151.002951.62Всього: 1 428,36З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язані з інфляційними процесами в сумі 1 716 грн. 51 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 428 грн. 36 коп. за розрахунком суду.

В частині стягнення витрат пов'язані з інфляційними процесами у розмірі 288 грн. 15 коп. відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 3 047 грн. 29 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі згідно доданого до пояснень графіку погашення заборгованості на 6 місяців.

Представники позивача заперечують проти клопотання про розстрочення виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд бере до уваги твердження відповідача, що санаторно-курортнке лікуваня фінансується з бюджету, тому відповідач розраховується за комунальні послуги та інші платежі по мірі надходження коштів.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 142 грн. 95 коп., на відповідача -9 995 грн. 62 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України» закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, ідентифікаційний код 02140024) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 475 809 (чотириста сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 15 коп., пеню в розмірі 19 501 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот одна) грн. 87 коп., три проценти річних в розмірі 3 047 (три тисячі сорок сім) грн. 29 коп., індекс інфляції в розмірі 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 36 коп., судовий збір в розмірі 9 995 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 62 коп., розстрочивши виконання рішення строком на 6 місяців, встановивши наступний порядок оплати:

- травень 2012 року - 84 963 грн. 71;

- червень 2012 року - 84 963 грн. 71;

- липень 2012 року - 84 963 грн. 71;

- серпень 2012 року -84 963 грн. 71;

- вересень 2012 року - 84 963 грн. 71;

- жовтень 2012 року - 84 963 грн. 74;

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 10.04.2012 року