Рішення № 23553437, 09.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/2160-2012 09.04.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1Простягнення 3 191,40 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № 311-1-4-4/38 від 23.12.11р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення 3 191,40 грн. боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою від 27.02.2012 року було порушено провадження по справі, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 16.03.2012 року.

В судовому засіданні 16.03.2012 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 16.03.2012 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою від 16.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 09.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд залучити до участі у справі співвідповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто»та стягнути з вищезазначеної юридичної особи 510,00 грн. в порядку регресу. Первісна вимога позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» 3 191,00 грн. матеріальної шкоди позивачем не змінена.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому судом зазначається, що предметом первісних позовних вимог було стягнення 3 191,40 грн. матеріальної шкоди, а підставою - поліс обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2058798. В свою чергу, у заяві про уточнення позовних вимог від 06.02.2012 р. позивачем заявлено ще одну додаткову вимогу - стягнення 510,00 грн. шкоди в розмірі франшизи на підставі статті 1187 Цивільного кодексу України до юридичної особи власника транспортного засобу, яким заподіяно шкоду.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що в заяві про залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог 09.03.2012 р. позивач не збільшив розмір позовних вимог, а змінив одночасно і підставу і предмет позовних вимог, що є недопустимим у відповідності до частини 4 статті 22 ГПК України.

З огляду на викладене, суд відмовляє у залученні співвідповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Авто»та не приймає подані уточнення і розглядає позовні вимоги у первісному їх вигляді.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 09.04.2012 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.04.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2010 року по вул. Щербакова,1 в м. Києві за участю автомобіля DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та за участю автобуса Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8579231 від 03.03.2010 року та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2010 року у адміністративній справі №3-3402/2010, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1 ПДР України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Згідно Договору страхування № 19G - 0340881 від 26.11.2009 року страховиком автомобіля DAEWOO є Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі гарант». Вищезазначена страхова компанія була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Відповідно до звіту № 5505 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.03.2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 становить 4 467,87 грн.

Як вбачається з страхового акту № 101635 від 22.03.2010 року загальний розмір страхового відшкодування становить 3 701,4 грн.

На виконання умов Договору позивач сплатив страхувальнику 3 701,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 322 від 24.03.2010 року (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автобуса Богдан була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2058798.

Позивач 04.01.2012 року направив на адресу відповідача претензію № 6-14/14 від 03.01.2012 року з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу, а саме в розмірі 3 191,40 грн. до якої додав весь пакет необхідних документів, яка була вручена 09.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, на подану заяву, направив позивачу лист -відповідь № 160 від 20.01.2012 року, в якому зазначив, що сплачувати страхове відшкодування відмовляється на підставі ст. 37.1.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача, зазначені в листі-відповіді, в частині відсутності правових підстав для виплати страхового відшкодування по даній регресній вимозі згідно п. 37.1.4 закону, оскільки на час укладення договору страхування (полісу ВЕ/2058798) та настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом -26.11.2009року положення Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не містили зазначеної підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Зміни внесені законом від 17.02.2011р. № 3045-VI, що набрав чинності з 19.09.2011р., в тому числі визначені ст. 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування стосуються саме нового порядку виплати страхового відшкодування, а на час настання страхового випадку, сторони керувались діючими нормами закону, який не передбачав такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п. 37.1.4 в редакції положень Закону які набрали чинності з 19.09.2011р.).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинній на момент настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2058798 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 510,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 3 191,40 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»(місцезнаходження: 04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Старокиївська, буд. 10, літера «И», код ЄДРПОУ 31681672) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, Печерський р-н, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 3 191 (три тисячі сто дев'яносто одну) грн. 40 коп. -страхового відшкодування та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.04.2012 року

Суддя Спичак О.М.