Рішення № 23553434, 10.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3372-2012 10.04.12Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-

Авто"

до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 765,83 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 310-1-4/38 від 23.12.2011 року;

від відповідача: не з'явились.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 765,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19-0128562, предметом якого є страхування автомобіля «.

07.12.2008 року в м. Миколаєві сталася ДТП за участі автомобіля « під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля « під керуванням ОСОБА_2

27.01.2009 року позивач на підставі страхового акту № 60068 від 21.01.2009 року, виходячи із Калькуляції ЦАУК №3128/8 від 15.01.2009 року, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, в розмірі 3 275,83 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 69.

Особою винною в ДТП є ОСОБА_3, що встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва № 3-13-28303/2008 р. від 17.12.2008 року.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 застраховано в відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА»відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № ВС/0112621 від 19.07.2008 року.

30.03.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування № 231, проте зазначена заява залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2 765,83 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3372-2012, розгляд справи призначено на 03.04.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 03.04.2012 року оголошено перерву до 10.04.2012 року.

В судове засідання 10.04.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 2 765,83 грн. в порядку регресу та судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2008 року встановлено, що 07.12.2008 року о 11 год. 00 хв. гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo»державний номер НОМЕР_6 рухаючись по вул. Васляєва в районі будинку № 42 в м. Миколаєві починаючи рух заднім ходом не впевнився в його безпеці та скоїв наїзд на стоячий позаду автомобіль «Subaru Tribeca»державний номер НОМЕР_5 водій якого знаходився поза межами автомобіля, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0128562 від 17.04.2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Subaru Tribeca»державний номер НОМЕР_5.

Згідно ч.1.1. ст. 1 статуту публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто», публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»створено як відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»перейменованого у відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 10.11.2006-04.12.2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»згідно рішенням загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 року про перейменування.

Відповідно до калькуляції публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»від 15.01.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Tribeca»державний номер НОМЕР_5 склала 3 275,83 грн.

Згідно страхового акту № 60068 від 21.01.2009 року, страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 275,83 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 69.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 винного у вчиненні ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112621 зі строком дії з 19.07.2008 року по 18.07.2009 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Chevrolet Aveo»державний номер НОМЕР_6, застрахована відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112621, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

30.03.2009 року та 17.06.2011 року позивач звертався до відповідача із заявами про виплату відшкодування № 231 та № 7, проте зазначені заяви залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.

Відповідачу, одночасно з покладенням визначених вище обов'язків законом надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право з'ясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Зазначеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи щодо не встановлення вартості матеріального збитку, викладені у відзиві на позов, оскільки, мова у ньому йде про порушення правових норм, обов'язок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.

Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(чинний на момент дії полісу) встановлює, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму

Відповідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112621 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн., а ліміт відповідальності відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»по майну встановлено в розмірі 25 500,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 2 765,83 грн. (3 275,83 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) -510,00 грн. (розмір франшизи)) в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 83 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 17.04.2012 року