Рішення № 23553430, 04.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1368-2012 04.04.12

За позовом Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс"

про стягнення 5 509,29 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1803 від 26.10.2011 р.;

ОСОБА_3 за довіреністю № 1800 від 26.10.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 18.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (далі -відповідач) про стягнення 5 509,29 грн. пені за порушення строків поставки за Договором поставки № 1116111334 від 17.08.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 17.08.2011 р. між сторонами було укладено Договір поставки № 1116111334, за умовами якого відповідач мав протягом 30 днів з моменту укладення Договору, тобто до 16.09.2011 р., здійснити відповідну поставку визначеної у специфікації продукції. Оскільки товар був поставлений відповідачем лише 28.09.2011 р., позивач вирішив звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача передбаченої п. 7.2. Договору пені за порушення строків поставки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1368-2012 та призначено розгляд справи на 14.03.2012 р.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що він листом від 15.09.2011 р. звертався до позивача з проханням продовжити строки поставки до 28.09.2011 р., на що отримав відповідь про перенесення терміну поставки до 28.09.2011 р., з огляду на що вважає, що ним не було прострочено зобов'язання за договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.03.2012 р.

23.03.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.04.2012 р.

02.02.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, згідно з якими він не погоджується з доводами щодо перенесення кінцевої дати поставки, у зв'язку з направленням листа з боку ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", оскільки вказаний підрозділ не є стороною договору. Також, з посиланням на Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/249 від 15.03.2011 р. вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин пені, передбаченої ст. 231 ГК України.

У судовому засіданні 04.04.2012 р. позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив.

У судовому засіданні 04.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 1116111334, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити пристрої електричні комплектні виробництва ПрАТ НВО "Етал" для енергоблоків № 1 та № 3 "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору сума Договору становить 459 108, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 76 518, 00 грн.

Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем після підписання акту приймання-передачі поставленої продукції в 2012 р. У разі виділення додаткового фінансування оплата може бути здійснена в 2011 р. (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору строки поставки продукції зазначені в специфікації.

Так, зокрема, відповідно до Специфікації до Договору термін поставки -протягом 30 днів з моменту укладення договору.

Поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP -склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська область згідно Інкотермс 2000.

За змістом п. 6.3.1. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлена Договором продукція була поставлена відповідачем позивачу 28.09.2011 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000030 від 28.09.2011 р. на суму 459 108, 00 грн.

Також, 13.10.2011 р. сторонами було підписано Акт приймання-передачі ТМЦ № 041-28/58, яким вони засвідчили факт постачання ТМЦ для Рівненського відділення ВП "Складске господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" згідно з умовами договору № 1116111334 від 17.08.2011 р., укладеного між покупцем та постачальником.

Листом від 01.12.2011 р. № 10490/51 позивач звернувся до відповідача з претензією, якою просив сплатити передбачену п. 7.2. Договору пеню за порушення строків поставки визначеної Договором продукції.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу вказаної штрафної санкції за порушення строків поставки, він вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до Специфікації до Договору термін поставки визначено сторонами як 30 днів з моменту укладення договору.

Таким чином, продукція за Договором мала бути поставлена відповідачем позивачу до 16.09.2011 р. включно.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача відносно того, що в силу отримання ним листа від позивача про продовження перенесення терміну поставки до 28.09.2011 р., - ним не було порушено взятих на себе зобов'язань за Договором.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 12.1. Договору специфікації, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу за умови їх укладення у письмовій формі, підписання їх повноваженими особами і скріплення печатками обох сторін.

Як вбачається з листа № 041/28-10037 від 19.09.2011 р., на який посилається відповідач, він підписаний т.в.о. головного інженера Відокремленого підрозділу НАЕК "Енергоатом" Рівненська АЕС ОСОБА_1.

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів наявності повноважень у вказаної особи погоджувати внесення будь-яких змін до істотних умов Договору поставки, що був укладений між сторонами, та крім того вказаний лист не містить печатки позивача.

Посилання відповідача на інші судові рішення, в яких судом була взята до уваги переписка сторін при визначенні строку поставки, судом відхилено, оскільки як вбачається зі змісту таких рішень, вони стосуються відносин між іншими сторонами, а тому не можуть мати преюдиціального значення при розгляді даної справи, та крім того, в них не йде мова про надання відповіді на лист особою, повноваження якої не підтверджені.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Так, пунктом 7.2. Договору його сторони передбачили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості непоставленої в строк продукції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 8/411/08 від 24.03.2009 р.).

При цьому, слід зазначити, що положення п. 7.2. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 509,29 грн. за період з 17.09.2011 р. по 28.09.2011 р. включно, що на думку суду є методологічно невірним в частині визначення періоду прострочення, оскільки в силу здійснення поставки 28.09.2011 р. пеня має нараховуватись до 28.09.2011 р., що складає 11 днів.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що вона має становити 5 050, 18 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу товару у передбачений Договором строк.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку розміру пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, будинок 29, код ЄДРПОУ 36411700) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) 5 050 (п'ять тисяч п'ятдесят) грн. 18 коп. пені та 1 464 (одну тисячу чотириста шістдесят чотири) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака