Рішення № 23552884, 11.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 25/25/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.12 Справа № 5009/811/12

за позовом -Публічного акціонерного товариства "Василівський завод технологічного обладнання", м. Василівка Запорізької області, 71600, а/с 5

до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", м. Запоріжжя, 69000, пр. Радянський, 15

про визнання договору недійсним

Суддя Дьоміна А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача -ОСОБА_1 дов.№2 від 14.03.2012.

Від відповідача -не з'явився

Заявлений позов про визнання недійсним договору №17/06-10 від 17.06.2010. укладеним між Публічним акціонерним товариством "Василівський завод технологічного обладнання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат".

Ухвалою господарського суду від 03.03.2012. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5009/811/12, судове засідання призначено на 11.04.2102.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 11.04.2012. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує вимоги, викладені у позовній заяві та на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України просить позов задовольнити, визнати недійсним договір №17/06-10 від 17.06.2010. укладеним між Публічним акціонерним товариством "Василівський завод технологічного обладнання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат".

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2010. між Відкритим акціонерним товариством "Василівський завод технологічного обладнання" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" (продавець) укладений договір №17/06-10, відповідно до пункту 1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує лом та відходи кольорових металів (товар), в номенклатурі, кількості і за ціною згідно супровідних документів, які невід'ємною частиною договору.

Сторони домовились (пункти 3.1 - 3.4), що поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок продавця. Товар вважається таким , що переданий продавцем та прийнятий покупцем: - за кількістю - згідно актам приймання встановленої форми ; - якістю - згідно актам приймання встановленої форми. Датою передачі лома та переходу права власності вважається дата акту приймання покупця. Продавець зобов'язаний передати покупцю накладну, податкову накладну, рахунок -фактуру.

В розділі 4 договору сторони узгодили порядок проведення розрахунків, згідно якого оплату за товар покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України . Оплата за товар проводиться за чистою вагою на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання (або виписки) акта приймання -передачі. Ціна товару на кожну партію відповідає ціні, яка зафіксована у супровідних документах.

Відповідно до п. 8.5 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010. За згодою сторін термін дії договору може бути продовжений .

Як вбачає із змісту договору №17/06-10 від 17.06.2010., документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств покупця та продавця.

Відповідно до вимог статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства .

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до положень статті 655, 656 та 658 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі -продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Здійснивши системний аналіз викладених правових норм суд приходить до висновку, що договір від 17.06.2010. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, що містить усі суттєві умови для договорів даного виду.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась у період з липня 2010. по вересень 2010. на суму 987 692,26 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Товар прийнятий позивачем без претензій щодо його кількості та якості .

Відповідно до пункту 4.1 договору позивач сплатив вартість поставленого товару відповідачу в повному об'ємі у сумі 987 692,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №765 від 22.07.2010., №776 від 26.07.2010., №785 від 27.07.2010., №793 від 28.07.2010., №801 від 02.08.2010., №807 від 04.08.2010., №808 від 04.08.2010., №827 від 09.08.2010., №845 від 11.08.2010., №850 від 12.08.2010., №849 від 12.08.2010., №862 від 17.08.2010., №868 від 18.08.2010., №879 від 25.08.2010., №894 від 25.08.2010., №924 від 31.08.2010., №931 від 03.09.2010., №959 від 07.09.2010., №967 від 08.09.2010., №980 від 13.09.2010., №996 від 15.09.2010., №1007 від 20.09.2010., №1015 від 22.09.2010., №1029 від 24.09.2010., №1044 від 27.09.2010., №1065 від 30.09.2010.

Позивач просить суд, посилаючись на статті 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір №17/06-10 від 17.06.2010. недійсним .

Відповідно до приписів статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач вважає, що оскільки згідно з висновками ДПІ у Василівському районі Запорізької області, викладеними в акті перевірки №01/23/14313872 від 03.01.2012., договір №17/06-10 від 17.06.2010., укладений між ПАТ "Василівський завод технологічного обладнання" та ТОВ "Карат", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договір має бути визнаний недійсним. Зокрема на стр. 10 акта перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ "Карат" фінансово-господарською діяльністю не займалося, фактично операцій з продажу та придбання товарів не здійснювало. Крім того, в акті вказано, що в результаті порушення відповідачем своїх податкових зобов'язань, приписів господарського законодавства, договір укладений на реалізацію ТМЦ має протиправний характер, оскільки даний правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Надані ПАТ "Василівський завод технологічного обладнання" первинні документи підтверджують факт виконання зобов'язань за договором №17/06-10 від 17.06.2010. та спростовують висновок позивача щодо оцінки договору як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, суд зазначає, що в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що нікчемними є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Позивач заперечує укладання ним оспорюваного договору з метою порушити публічний порядок та всупереч моральним засадам суспільства. Не надано ним таких доказів і щодо мети укладання угоди іншою стороною - ТОВ "Карат". При цьому суд зазначає, що статтею 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не визначено, як нікчемне, а віднесено до оспорюваних з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 208 ГК України з урахуванням вини сторін у недійсному зобов'язані.

Таким чином, у суда відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Враховуючи викладене, позивачу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя А.В. Дьоміна