Постанова № 23551387, 10.04.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/789/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гришанові Д.Є.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - за довіреностями, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082300 та № 0000112300 від 28.02.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду публічне акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»(далі-позивач) просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області (далі-відповідач) № 0000082300 та № 0000112300 від 28.02.2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач відповідно до акту планової виїзної перевірки № 7/23-011/00225289 від 06.02.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082300 від 28.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3572672 грн. 00 коп., а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112300 від 28.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 226374 грн. 00 коп., в тому числі основний борг в сумі 185763 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 40610 грн. 00 коп.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від № 0000082300 від 28.02.2012 року протиправним, оскільки ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України) не містить прямої норми, яка б забороняла включати платникам податків суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року. Відображаючи від'ємне значення об'єкта оподаткування у деклараціях за І, ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року він діяв відповідно до вимог закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України.

Також, позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000112300 від 28.02.2012 року протиправним, оскільки поставка позивачу металопродукції від ТОВ «Транс агентство Сервіс»здійснювалась відповідно до укладеного договору поставки № 260801 від 26.04.2011 року та підтверджується відповідними посвідченнями про відрядження, подорожніми листами, видатковими накладними та податковими накладними, платіжними дорученнями. В зв'язку з цим ПДВ за вказаними господарськими операціями включено до складу податкового кредиту за квітень, липень, серпень та вересень 2011 року з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Представники позивача в судому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що позивачем порушено пп. 138.8.1 п.138, ст. 138 та пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 3572672 грн. 00 коп., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 9685 грн.00 коп., за 2 квартал 2011 року в сумі 2632110 грн.00 коп. та за 3 квартал 2011 року в сумі 930877 грн. 00 коп. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, на думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2009 року.

Крім того, на думку відповідача, позивачем порушено п. 193 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 215716 грн.00 коп., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 22351 грн.00 коп., за травень 2011 року в сумі 976 грн. 00 коп., за липень 2011 року в сумі 75120 грн. 00 коп., за серпень 2011 року у сумі 87316 грн. 00 коп. та за вересень 2011 року в сумі 29952 грн. 00 коп.

З врахуванням викладених обставин відповідач вважає відсутніми обставини для скасування оскаржуваних рішень податкових повідомлень-рішень.

Також, в судовому засіданні 02.04.2012 року представником позивача ОСОБА_4 надано письмове клопотання про заміну відповідача, в зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 21.09.2011 року прийнято рішення про те, що державна податкова інспекція у Монастирищенського району Черкаської області реорганізується шляхом злиття з державною податковою інспекцією у Христинівському районі Черкаської області в Христинівську міжрайонну державну податкову інспекцію. В зв'язку з чим, ухвалою суду від 02.04.2012 року було проведено заміну відповідача його правонаступником, а саме Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Вислухавши доводи представників позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Монастирищенський ордена трудового червоного прапора машинобудівний завод»зареєстроване Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 26.09.1994 року за № 10121200000000085, ідентифікаційний код 00255289.

Державною податковою інспекцією у Монастирищенського району Черкаської області проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Монастирищенський ордена трудового червоного прапора машинобудівний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, про що складено акт № 7/23-011/00225289 від 23.01.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги пп. 138.8.1 п.138, ст. 138 та пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 3572672 грн. 00 коп., втому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 9685 грн.00 коп., за 2 квартал 2011 року в сумі 2632110 грн.00 коп. та за 3 квартал 2011 року в сумі 930877 грн. 00 коп., а також порушено п. 193 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 215716 грн.00 коп., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 22351 грн.00 коп., за травень 2011 року в сумі 976 грн. 00 коп., за липень 2011 року в сумі 75120 грн. 00 коп., за серпень 2011 року у сумі 87316 грн. 00 коп. та за вересень 2011 року в сумі 29952 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 7/23-011/00225289 від 23.01.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082300 від 28.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3572672 грн. 00 коп., а також прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112300 від 28.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 226374 грн. 00 коп., в тому числі основний борг в сумі 185763 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 40610 грн. 00 коп.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -ПК України), зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток».

Але, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток»цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У той же час, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням позивачем в податковій звітності за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2009 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями пп. 138.8.1 п.138, ст. 138 та пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Частиною 2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94- ВР (далі - Закон № 334) у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2009 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2009 та 2010 років, - це абсолютно правомірна складова витрат 1-го, 2-го та 3-го кварталів 2011 року, оскільки їх включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, передбачене нормами Закону України № 334, що діяв у той час.

Так, товариством в рядку 07 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі - 2515642 грн. 00 коп. (рядок 04.9).

Складаючи декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року, позивач відобразив в рядку 04.9 декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 2515642 грн. 00 коп., тобто збитки за 2009 та 2010 роки.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат 1-го кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст. 6 і п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було від'ємне значення (збитки) минулих років) та інших витрат.

Тобто, вказаний в рядку 07 показник не «розщеплюється»в декларації на «від'ємне значення (збитки) минулих років»і «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, позивачем в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, який розшифровується на шість складових,в тому числі рядок 06.6, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, перенесло показник, відображений в рядку 08 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі - 2515642 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач правомірно склав декларацію з податку на прибуток за другий квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Тобто, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2009 та 2010 років, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082300 від 28.02.2012 року.

З приводу оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000112300 від 28.02.2012 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 3.2.2 акта перевірки № 7/23-011/00255289 від 06.02.2012 року позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість на 215716 грн. 00 коп., в тому числі за квітень 2011 року - 22351 грн. 82 коп., за травень 2011 року - 976 грн. 25 коп., за липень 2011 року - 75119 грн. 76 коп., за серпень 2011 року - 87315 грн. 54 коп. та за вересень 2011 року - 29952 грн. 23 коп. Податковим повідомленням-рішенням № 0000112300 від 28.02.2012 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 226374 грн. 00 коп., в тому числі основний борг в сумі 185763 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 40610 грн. 00 коп. Підставою для прийняття такого рішення є порушення позивача, що висвітлені в п. 3.1.2 вказаного акта перевірки, а саме віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, що включений до ціни отриманого від ТОВ «Транс Агенство Сервіс»товару на підставі договору поставки № 260801 від 26.04.2011 року, який відповідач вважає нікчемним через відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування цих товарів від продавця до покупця. Позивач складаючи декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року повністю дотримувався вимог розділу V ПК України податок на додану вартість. Зокрема абзац п. 198.1 ст.198 ПК України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України,протягом такого звітного періоду в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у мережах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 цього ПК України.

Виходячи з перелічених вимог ПК України, ТОВ «Транс Агенство Сервіс»продаючи свій товар позивачеві був зареєстрованим в установленому порядку платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України. Податкові накладні видані вказаним ТОВ «Транс Агенство Сервіс» на отримані від позивача (покупця) передоплати за товар. Позивач придбавав товар у ТОВ «Транс Агенство Сервіс»для виробництва готової продукції на власних виробничих потужностях, про що свідчать накладні, паспорта на виготовлення власної продукції та ряд інших документів, що засвідчують використання отриманої металопродукції для виробництва готової продукції.

Крім того, позивач складаючи декларації з податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року заявляв бюджетне відшкодування з ПДВ. Відповідач, посилаючись на п. 200.11 ст. 200 ПК України проводив документальні позапланові виїзні перевірки позивача для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. По закінченню таких перевірок були складені довідки, що свідчать про відсутність порушень в розрахунку бюджетного відшкодування, у відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового Кодексу України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Таким чином, аналізуючи вищеназвані норми закону, можна зробити висновок, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 - 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області № 0000082300 та № 0000112300 від 28.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного відповідальністю «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»(ідентифікаційний код 00255289) 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість) 00 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко