Постанова № 23550924, 20.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 березня 2012 р. № 2-а- 633/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача -Мирошникової О.Ш., відповідача -Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0000482305 від 11.01.12 року.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 20.03.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова припинено, утворено Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, що є підставою для заміни відповідача, залучення до участі у справі в якості процесуального правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі викладеного, протокольною ухвалою суду від 20.03.2012 року в порядку ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача, залучено до участі у справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція «D&Cо» на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, за результатами якої 11.01.2012 року відповдачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000482305, яке позивач вважає необґрунтованим, оскільки він не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, вважає, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних за реально виконаними угодами.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" Мирошникова О.Ш. - в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Корнієвський О.В.- в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.09.1997 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 071661 (т. 1 а.с.144).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 251740920308, що підтверджується копією свідоцтва №28264532 серії НВ№271892 (т. 1 а.с.143).

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" з питань взаємовідносин з ТОВ «Техно - Асавир» та ТОВ «Бізнес - Консалтінг плюс» за період з 01.10.2009 по 30.09.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки №6289/2305/25174095 від 08.07.11 року (т. 1 а.с.14-30), в якому податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.10.2009 по 30.09.2011 на загальну суму 59208 грн., у тому числі: за грудень 2009 - на 7450грн., за лютий 2010 - на 3725грн., за травень 2010 - на 3417грн., за липень 2010 - на 2333грн., за вересень 2010 - на 1500грн., за жовтень 2010 - на 3000грн., за грудень 2010 - на 5550грн., за січень 2011р. - на 5600грн., за лютий 2011р. - на 2467грн., за березень 2011 - на 5933грн., за квітень 2011 - на 5600грн., за червень 2011 - на 5600грн., за серпень 2011 - на 7033грн.

На підставі акту перевірки №6289/2305/25174095 від 08.07.11 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкові було прийняте податкове повідомлення -рішення №0000482305 від 11.01.2012 (т.1, а.с.31), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 67723,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 59208,00 грн., за штрафними санкціями - 8515,50 грн.

Підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс» через їх неспрямованість на реальне настання правових наслідків.

Представником відповідача Корнієвським О.В. були надані до суду та долучені до матеріалів справи складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: акт перевірки ТОВ "Техно-Асавир" №547/23-03-05/36457640 від 07.04.2011 року(т.2 а.с. 17-31), Довідку про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №702/15-05-14/37093546, Акт перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №1290/15-05-14 від 07.06.11 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №114/23-03-05/37093546 від 21.10.11 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №11/23-03-09 від 13.09.11 року (т.2 а.с.32-60).

Судом встановлено, в акті перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №6289/2305/25174095 від 08.07.11 року міститься посилання на акт перевірки ТОВ "Техно-Асавир" №547/23-03-05/36457640 від 07.04.2011 року, в якому зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ "Техно-Асавир" виявлено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Крім того, акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №6289/2305/25174095 від 08.07.11 року містить посилання на складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Довідку про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №702/15-05-14/37093546, Акт перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №1290/15-05-14 від 07.06.11 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №114/23-03-05/37093546 від 21.10.11 року та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" №11/23-03-09 від 13.09.11 року, в яких зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за результатами проведених перевірок встановлено, що ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" не має виробничих потужностей, основних фондів для проведення господарських операцій, операції з контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення таких операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З урахуванням висновків податкового органу судом досліджено підстави та порядок здійснення господарської діяльності позивачем, за результатами чого встановлено наступне.

Позивач має дозволи на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях у кількості 8 шт. на підставі договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій №1398 від 18.06.09 року, №3040 від 24.06.10 року, №5225 від 07.06.11 року (т.1 а.с.115-125), укладених між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» та ТОВ Рекламна агенція "D&Cо".

Дозволи на розміщення зовнішньої реклами на вказаних об'єктах видані позивачу Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради, копії яких були надані представником позивача та долучені до матеріалів справи (т.1, а.с.126-141).

Наявність вказаних рекламних конструкцій на балансі позивача підтверджується бухгалтерською довідкою №9 від 20.01.12 року (т. 1, а.с.142).

Судом встановлено, що між ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" та ТОВ «Техно-Асавир» було укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №29-11 від 24.10.2009 року (т. 1 а.с.33-34).

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець, ТОВ «Техно-Асавир», за дорученням замовника, ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", зобов'язується надавати послуги, пов'язані з проведенням технічного обслуговування спеціальних конструкцій, які належать замовнику та розташованих у м. Харкові (області), відповідно до додатку №1, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Термін дії договору - до 31.12.2010 року. В додатку №1 визначено перелік спеціальних конструкцій у кількості 8 шт., по яких позивач мав дозволи на розміщення зовнішньої реклами на відповідний термін.

ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" та ТОВ «Техно-Асавир» були підписані також додатки до договору №29-11 від 24.010.2009 року, в тому числі: перелік місць розміщення спеціальних конструкцій у м. Харкові, які належать до ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", протоколи погодження договірної ціни щодо послуг на кожний календарний місяць окремо від 01.12.2010 року, від 01.10.10 року, 01.09.10 року, від 01.07.10 року, від 04.05.10 року, від 01.04.2010 року, від 01.02.2010 року, від 21.12.09 року, від 24.10.09 року (т. 1 а.с.35-44).

Також, ТОВ «Техно-Асавир» позивачу на погодження були надані калькуляції по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій на грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010року, жовтень 2010 року, грудень 2010 року, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1, а.с. 201-209).

На підтвердження фактичного надання послуг представником позивача надані акти наданих послуг: від 30.12.2009 року - за грудень 2009 року, від 26.02.2010 року - за лютий 2010 року, від 30.04.2010 року - за квітень 2010 року, від 31.05.2010 року - за травень 2010 року, від 30.07.2010 року - за липень 2010 року, від 30.09.2010 року у вересні 2010 року, від 29.10.2010 року у жовтні 2010 року, від 31.12.2010 року у грудні 2010 року (т. 1 а.с.45-52), в яких визначено вартість наданих послуг відповідно до протоколів погодження договірної ціни наданих послуг на кожний календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №29-11 від 24.010.2009 року та підписаних актів наданих послуг виконавцем, ТОВ «Техно-Асавир», були виписані податкові накладні №425 від 09.12.09 року, №510 від 30.12.09 року, №168 від 15.02.10 року, №423 від 28.04.10 року, №546 від 31.05.10 року, №760 від 30.07.10 року, № 960 від 30.09.10 року, № 1290 від 30.12.10 року (т. 1, а.с. 62-70).

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, які підтверджують перерахування на користь ТОВ «Техно-Асавир» грошових коштів: № 1404 від 09.12.2009 року на загальну суму 29750,00 грн.; № 1532 від 30.12.2009 року на загальну суму 14950,00 грн.; № 148 від 15.02.2010 року на загальну суму 22350,00 грн.; № 413 від 28.04.2010 року на загальну суму 20500,00 грн.; № 552 від 31.05.2010 року на загальну суму 20500,00 грн.; № 753 від 30.07.2010 року на загальну суму 14000,00 грн.; № 1006 від 30.09.2010 року на загальну суму 9000,00 грн.; № 1184 від 17.11.2010 року на загальну суму 18000,00 грн.; № 1380 від 30.12.2010 року на загальну суму 33300,00 грн.(т. 1 а.с.53-61).

Зазначені копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг по договору №29-11 від 24.10.09 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Техно-Асавир» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» судом встановлено, що між зазначеними суб'єктами господарювання було укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №5 від 05.01.2011 року (т. 1 а.с.72-73).

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець, ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», за дорученням замовника, ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", зобов'язується надавати послуги, пов'язані з проведенням технічного обслуговування спеціальних конструкцій, які належать замовнику та розташованих у м. Харкові(області), відповідно до додатку №1, а Замовник зобов'язується приймати та сплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Термін дії договору - до 31.12.2011 року. В додатку №1 визначено перелік спеціальних конструкцій у кількості 8 шт., по яких позивач мав дозволи на розміщення зовнішньої реклами на відповідний термін.

Судом встановлено, що ТОВ Рекламна агенція "D&Cо" та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» були підписані додатки до договору №5 від 05.01.2011 року, в тому числі: перелік місць розміщення спеціальних конструкцій у м. Харкові, які належать ТОВ Рекламна агенція "D&Cо", протоколи погодження договірної ціни на кожен місяць окремо: від 05.01.2011 року, від 28.01.11 року, 01.03.11 року, від 01.04.11 року, від 03.05.11 року, від 01.06.2011 року, від 01.07.2011 року, від 01.08.11 року, від 01.09.11 року, від 09.08.11 року, від 01.11.11 року (т. 1 а.с.74-86).

Також, ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» позивачу на погодження були надані калькуляції вартості технічного обслуговування спеціальних конструкцій за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 210-220).

На підтвердження здійснення фактичного отримання послуг представником позивача надані акти наданих послуг: від 31.01.2011 р. - за січень 2011 року, від 28.02.2011 р. - за лютий 2011 року, від 31.03.2011 р. - за березень 2011 року, від 29.04.2011 р. - за квітень 2011 року, від 31.05.2011 р. - за травень 2011 року, від 30.06.2011 р. - за червень 2011 року, від 29.07.2011 р. - за липень 2011 року, від 31.08.2011 р. - за серпень 2011 року, від 30.09.2011 р. - за вересень 2011 року, від 31.10.2011 р. - за жовтень 2011 року, від 30.11.2011 р. - за листопад 2011 року (т. 1, а.с.86-96).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору про надання послуг по технічному обслуговуванню спеціальних конструкцій №5 від 05.01.2011 року виконавцем, ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», були виписані податкові накладні № 78 від 31.01.2011 р., № 178 від 28.02.2011 р., № 47 від 15.03.2011 р., № 111 від 30.03.2011 р., № 138 від 29.04.2011 р., № 183 від 30.06.2011 р., № 161 від 30.08.2011 р., № 181 від 30.08.2011 р. (т. 1 а.с. 106-113).

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень щодо перерахування на користь ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» коштів: № 89 від 31.01.2011 року на загальну суму 33600,00 грн.; № 179 від 28.02.2011 року на загальну суму 14800,00 грн.; № 205 від 15.03.2011 року на загальну суму 10000,00 грн.; № 282 від 30.03.2011 року на загальну суму 25600,00 грн.; № 409 від 29.04.2011 року на загальну суму 33600,00 грн.; № 608 від 30.06.2011 року на загальну суму 2184,00 грн.; № 607 від 30.06.2011 року на загальну суму 31416,00 грн.; № 780 від 30.08.2011 року на загальну суму 20500,00 грн.; № 790 від 31.08.2011 року на загальну суму 21700,00 грн.. (т.1 а.с.97-105), що підтверджують факт сплати грошових коштів за надані послуги за договором №5 від 05.01.11 року.

Зазначені копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

При дослідженні реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс» суд також бере до уваги надані представником позивача до матеріалів справи акти проведення зовнішнього огляду спеціальних рекламних конструкцій (т. 1 а.с. 185-200), затверджених начальником департаменту зовнішньої реклами Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», які свідчать про дотримання вимог експлуатації спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, при наданні оцінки доводам сторін, судом враховано наступне. З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Техно-Асавир» за період, по якому встановлені порушення (з 01.12.2009 року по 30.12.2010 року), знаходилось за юридичною адресою (а.с.173-176).

Також судом встановлено, що ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс» з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року також знаходилось за юридичною адресою, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.170-172).

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва надання послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 26.12.11 за №6289/2305/25174095.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 26.12.11 за №6289/2305/25174095 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2009 по 30.09.2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс».

Отже, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова №0000482305 від 11.01.12 року є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна агенція "D&Cо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000482305 від 11.01.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено 27 березня 2012 року.

Суддя Білова О.В.