Постанова № 23550923, 10.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10 квітня 2012 р. справа №2-а- 3092/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старосєльцевої О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Лисяк О.В.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ТОВ "Тая" до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тая" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.11.2011 року № 0000780700.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 14.11.2011 року №5345/07-0/32134598 є помилковими, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з помилковим застосуванням приписів п.102.5 ст102 ПК України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в письмових заперечення з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками акту від 14.11.2011 року №5345/07-0/32134598 ТОВ неправомірно включено до залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ), суму 1.816.666,00грн., так як від дати виникнення такого від'ємного значення минуло більш як 1095 днів. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ, складеної ТОВ "Тая" за вересень 2011 року (вх. № 9008845679) від 18.10.2011року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 14.11.2011 року №5345/07-0/32134598.

За висновками згаданого акту в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, а саме: протиправне, на думку ДПІ, включення платником ПДВ до складу рядка 24 декларації з ПДВ за вересень 2011р. показника від'ємного значення з ПДВ в розмірі 1.816.666,00грн., що був сформований в періоди грудень 2005р.-серпень 2008р., оскільки станом на вересень 2011р. стосовно вказаний періодів збіг строк давності у 1095 днів.

З посиланням на зазначений акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 29.11.2011р. було винесено податкове повідомлення-рішення №00007807000 про зменшення від'ємного значення з ПДВ в сумі 1.816.666,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив таке.

До набрання чинності нормами Податкового кодексу України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були унормовані приписами Закону України "Про ПДВ", відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про ПДВ" (в редакції, чинній станом на серпень 2008р.) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про ПДВ" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд приходить до висновку, що по-перше, поняття "бюджетне відшкодування з ПДВ" та "від''ємне значення з ПДВ" не є тотожніми, а по-друге, законодавцем не було встановлено присікального строку на заявлення платником ПДВ вимоги про повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ. При цьому, поширення на правовідносини з приводу отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ строку давності, визначеного п.15.3 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є неможливим з огляду на положення Порядку

взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (затверджено наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005р. №58/78/22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005р. за № 247/10527; далі за текстом - Порядок №58/78/22) за змістом якого під надміру сплаченими податками розуміються податкові зобов'язання, що були оплачені платниками податків понад задекларовані в документах обов'язкової звітності суми.

Підпунктом 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки за приписами Закону України "Про ПДВ" відносно суми від'ємного значення з ПДВ платником податків не може бути заявлено вимогу про повернення з бюджету і норми Закону України "Про ПДВ" не містять застереження щодо наявності присікального строку, по минуванню якого платник податків втрачає право відображати в податковому обліку з ПДВ суму від'ємного значення, то суд, керуючись положеннями п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не знаходить правових підстав для поширення на правововідносини з приводу формування від'ємного значення з ПДВ строку давності у 1095 днів.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи судження суб'єкта владних повноважень про завищення ТОВ від'ємного значення з ПДВ вмотивовано виключно посиланням на п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

При цьому, суд наголошує, що з наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за грудень 2005р.-серпень 2008р..

Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки ТОВ виявлено не було, в акті перевірки судження з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладені.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Між тим, даних про те, що позивач у спірних правовідносинах подавав до ДПІ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до суду не надано.

Отже, відповідач помилково застосував до спірних правовідносин приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що станом на вересень 2011р. правовідносини з приводу справляння ПДВ були врегульовані п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, відповідно до яких сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Порушень у застосуванні позивачем ст.200 Податкового кодексу України ДПІ виявлено не було.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що 03.02.2010 року Харківський окружний адміністративний суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ "Тая" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 2а-635/10/2070), встановив, що ТОВ "Тая" було сплачено на користь контрагентів 1.862.302,00грн. ПДВ та включено таку суму до податкового кредиту, а також дотримано вимоги пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином судом, під час розгляду справи № 2а-635/10/2070, судом вже досліджувалось питання дотримання ТОВ "Тая" строків давності під час декларування суми від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 1 862 302 грн., що сформувалася за рахунок декларування сум від'ємного значення за період з 4 кварталу 2005 року по вересень 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 1 816 666,00грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Проте в ході розгляду справи доказів правомірності, законності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ТОВ "Тая" до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.11.2011 року № 0000780700.

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.04.2012 року.

Суддя О.В. Старосєльцева